Випускний бал

Posted by admin on 07.06.2013 in Архів новин | ∞

1 червня в спеціалізованій школі № 24 із поглибленим вивченням російської мови та літератури відбувся випускний вечір.

Свій останній шкільний вальс юнаки й дівчата прокружляли в стінах рідної школи.

Шкільні роки. Що може бути прекраснішим, ніж пізнання світу, знайомство з людьми, перша любов, підтримка друзів, становлення особистості, тобто все те, з чим пов’язана кожна хвилина, проведена в школі.

Школа – це незабутній проміжок людського життя зі своїми радощами і смутком, перемогами і поразками, щастям і невдачами.

Ну ось і все . Уже перегорнули

Підручників останні сторінки

Й на випускних екзаменах відчули,

Що плине час скоріше від ріки.

Дитинство наше, мов вчорашній день

Ось-ось майне крильми у темінь ночі,

Аби світанок від дзв

інких пісень

Прокинувся і нам заглянув в очі

Ми підійшли до першої межі-

Шкільним порогом звуть його в народі.

І сльзи, й пісня, й радість- все в душі,

А чого більше- перемірять годі.

Для вручення атестатів про повну загальну середню освіту на сцену було запрошено: директора школи Кудляк Світлана Миколаївна та заступників директора з навчально-виховної роботи Піскарьова Тамара Миколаївна та Узик Інна Леонідівна .

В свою чергу щирі слова подяки висловлювали випускники

Перша вчителька.. Це вона взяла наші тендітні рученята і повела за собою у чарівний світ знань. Такий складний. Незвіданий. Це на неї, добру. лагідну, строгу, дивилися ви з надією. У неї шукали захисту.

Це вона- така розумна, найкраща- впевнено вела вас по сходинках пізнання.

Тож яким великим, щедрим, добрим і чуйним має бути серце, яке вмістило біль і радість кожного з вас. Пам’ятайте її завжди. Вона, як мама і тато, єдина і неповторна.

Класні керівники – це вони, ті штурмани, які протягом шкільних років вели свої команди бурхливими хвилями через підводні рифи, вчили переборювати шторм у 12 балів, виходити переможцями з будь-яких шквалів. Існує таке давнє прислів’я: «Діти-це наші гості, вони як птахи прилетіли і як птахи відлетять». Мабуть справедливість цього прислів’я особливо гостро відчувають класні керівники, все життя яких сповнене зустрічами і розставаннями.