Технологія розвивального навчання
Головна мета – забезпечити розвиток дитини.
Метою розвивального навчання є формування активного, самостійного, творчого мислення учня і на цій основі поступового переходу в самостійне навчання. Завдання розвивального навчання – формування особистості з
– гнучким розумом;
– розвиненими потребами до пізнання та самостійних дій;
– певними навичками та творчими здібностями.
Розвивальне навчання – основа формування творчої особистості, а в подальшому особистості, яка має внутрішні потреби, що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану зовнішніми факторами.
Щоб навчання було справді розвивальним, звернимо увагу на урок, його побудову. 70% уроків – комбіновані: опитування, пояснення, закріплення, психологи встановили, що рівень засвоєння матеріалу на різних етапах уроку відбувається всупереч її побудові. Традиційний урок найчастіше будується із таким розподілом часу: 24% – опитування, 67% – пояснення, 9% – самостійна робота, 4% – закріплення, 0.56% – пояснення домашнього завдання.
Повернемось до графіку пізнавальної активності учнів під час уроку і побачимо, що найвищий рівень розумової діяльності учнів з четвертої до тридцятої хвилини уроку, але традиційно на цей час припадає опитування, а сприйняття та засвоєння нових знань проходить під час зниження розумової активності. Тобто самостійна робота учнів, що сприяє розвитку пізнавальної активності практично зведена до мінімуму. Плануючи комбінований урок, який сприятиме розвиткові розумової діяльності учнів, потрібно зменшити час відведений на опитування та пояснення матеріалу, а збільшити його для самостійної роботи.
Виходячи з різного рівня розумової активності учня протягом уроку, слід звернути увагу на саму модель організації навчання . Ця модель передбачає реалізацію таких етапів:
1) формування в учнів мотивів навчання, позитивного ставлення до нього;
2) оволодіння новою інформацією, що являє собою пізнавальну активність школяра спрямовану на опанування нових знань та способів навчальних дій;
3) відтворення учнями засвоєного матеріалу;
4) формування вмінь у стандартних і нових умовах;
5) узагальнення знань, умінь і навичок школярів;
6) продуктивна пізнавальна діяльність учнів для формування знань, умінь і навичок на творчому рівні.
Навчальна діяльність дитини формується під впливом потреб, які реалізуються в мотивах. Про позитивне ставлення до навчання свідчать такі мотиви:
- пізнавальні інтереси;
- впевненість в необхідності різнобічної освіти;
- усвідомлення навчальної діяльності як суспільно вагомої;
- особиста зацікавленість.
Перелічені потреби і мотиви не виникають стихійно, а формуються у практиці вчителя на кожному уроці. Щоб вирішити цю проблему, вчителю потрібно організувати роботу з учнями за такими напрямками:
- правильно формувати настанову(відзначати, перелічувати факти, все, що підлягає засвоєнню; давати загальне уявлення про тему, яку потрібно засвоїти; звертати увагу на новизну виучуваного матеріалу; приділяти увагу критичному ставленню до підручника; робити прогнозування);
- активізувати контроль за сприйняттям(незрозуміле, сумнівне, неправильне);
- підвищувати темп уявних операцій(звертати увагу на глибину та чіткість їх усвідомлення, на зорове уявлення фактів, вилучення головного, прогнозування прочитаного, встановлення причинно-наслідкових зв’язків, критичне ставлення до тексту).
Розвивальне навчання – такий процес навчальної діяльності учнів, у ході якого кожна дитина самостійно або з допомогою вчителя засвоює навчальний матеріал, творчо застосовує його у нестандартних ситуаціях та свідомо запам’ятовує для подальшого навчання. При цьому відбувається самовдосконалення та самовираження дитини.
Ключові слова: Зона ближнього розвитку, розвиток, розвиток здібностей, розвивальне навчання, розумове виховання, навчальна діяльність, сприйняття, пізнавальна активність, мотивація, навчальне завдання.
Зона ближнього розвитку – вирішення завдань, з якими дитина раніше не зустрічалася, за умови фіксації вчителем механізму його вирішення та повернення дитині у вигляді здібностей.
Навчальна діяльність – така поведінка дитини під час навчання, яка регулюється свідомо поставленою метою.
Навчальна потреба – потреба відтворення своїх здібностей.
Поняття – основа логічного мислення, в якій відбувається суть предмета, сукупність його основних ознак.
Розвивальне навчання – цілісна педагогічна проблема, яка забезпечує оптимальні умови для розвитку учнів як суб’єктів навчання.
Розвиток дитини – процес удосконалення духовної, розумової зрілості, свідомості, культури.
Розумове виховання – процес розвитку розуму, пізнавальних здібностей.
Сприйняття – сприйняття знайомих предметів, що веде до осмисленого сприйняття невідомого.
Уміння навчатись – здатність подолання особистої обмеженості, розширення своїх знань, перехід від невміння до вправності.
Зміст технології розвивального навчання
Для того, щоб вчитель розробив програму розвивального навчання, потрібно:
1) вийти за межі встановленої навчальної програми;
2) дати змогу учневі займатися тими видами діяльності, що викликають в нього більший інтерес;
3) самостійно визначити інтенсивність та обсяг діяльності;
4) менше допомагати учню;
5) поставити перед собою завдання та оволодіти необхідними методами та навичками їх застосування;
6) працювати з класом, починаючи із стартової діагностики з предмета (тест із шести завдань);
7) визначати типи завдань для різних груп учнів.
Завдання вчителя – допомогти учневі сформувати такий рівень розумової діяльності та перейти на більш високий (різнорівневі завдання). Готуючись до уроку учитель повинен продумувати та організовувати так навчальну діяльність, щоб:
- відбувався розвиток процесів сприйняття;
- учні оволодівали всім;
- в учнів поступово нагромаджувався індивідуальний досвід пошукової діяльності;
- розвивалася уява;
- формувались якості для комбінування, конструювання, перетворення.
Для організації розвивального навчання слід використовувати методи, які викликають найбільший інтерес в учнів: проблемні, пошукові, дослідницькі; вони сприяють розвитку творчого мислення та уяви.
Ефективності уроку сприяють такі психологічні умови його підготовки, за яких вчитель мусить вивчати, визначати, знати:
– рівень розумового розвитку учнів
– їх ставлення до навчання:
– вміння самостійно організовувати свою розумову діяльність:
– творче самопочуття на уроці:
– психологічний контакт з класом:
– вміння вчителя організувати пізнавальну діяльність учнів.
Реалізуючи принципи розвиваючого навчання, вчитель повинен використовувати різноманітні методи і прийоми.
Добрий результат дає колективний засіб навчання. Він здійснюється в ході спілкування в динамічних парах.
Особливості методики:
- одночасно вивчається в класі багато тем:
- перед кожним учнем ставиться мета (оволодіти матеріалом статті так, щоб можна було самостійно розпости, відповідати на поставлені запитання):
- під час уроку учень опрацьовує почергово з декількома товаришами тему, виступаючи то в ролі слухача(учень), то в ролі розповідача (вчитель):
- підсумковий контроль проводить вчитель з декількома учнями.
Колективний засіб навчання дає змогу учневі виступати суб’єкта і об’єкта. Навчання відбувається відповідно до індивідуальних особливостей: діти вчаться розповідати, розмірковувати, доводити; розвиваються педагогічні здібності.
Педагогічно доцільно в методиці розвивального навчання використовувати педагогічні паузи. На початку спілкування – початкова пауза, щоб звикнути до педагога, виявити бажання працювати з ним і зараз. Розвивальне навчання вимагає від педагога уміння створити умови пізнання, тобто створити такі ситуації, коли повинен здійснитися «вибух здогаду».
Для того, щоб виникло колективне мислення з проставленої проблеми, вчитель повинен вміти тримати «паузу незнання», дуже важливо дати розгорнутись колективній думці, що спонукає особистість працювати швидше, організованіше, сконцентровуватись на проблемі. Використавши це, вчитель виконає головну мету розвивального навчання – формування вміння вчитися – загальної здатності, яка в подальшому дозволить учням самостійно володіти будь-якими знаннями.
Запровадження нових освітніх технологій допомагає створенню комфортних умов перебування дитини у школі, розробленню нових підходів до особи дитини і забезпеченню її всебічного розвитку.