Діти з синдромом дефіциту уваги: як бути батькам і вчителям?
Деяким дітям складно всидіти на одному місці і зосередитися на одному виді діяльності. Про них говорять: «неуважний», «гіперактивний», «складний», «агресивний». Все це може бути ознакою СДУГ – синдрому дефіциту уваги і гіперактивності.
Як виявляється цей синдром і що робити дорослим, які оточують таку дитину?
СДУГ. Важливо розуміти, що діти з таким синдромом не невиховані – у них просто по-іншому працює мозок. У них все в порядку з інтелектом, і вони потенційно можуть вчитися на «відмінно», але у них не виходить. «Дефіцит уваги» означає, що пізнавальна функція недостатньо розвинена. Таких дітей все відволікає, їх увага розсіяна, вони не можуть зосередитися на тому, що їм не цікаво, і, в той же час, вони дуже рухливі – не можуть всидіти спокійно на одному місці.
Також дітям із СДУГ властива імпульсивність. Вони спочатку роблять, а потім осмислюють цю дію. А нерозуміння з боку оточуючих може викликати у них агресію.
ЯКЩО ВИ УЧИТЕЛЬ:
– посадіть дитину зі СДУГ недалеко від себе, щоб допомагати їй «повернутися» (зосередитися на уроці) непомітно для інших дітей. Дуже важливо не виявляти свого невдоволення поведінкою такої дитини при всьому класі – це може глибоко уразити її. Досить тихенько доторкнутися до її плеча, щоб повернути її увагу;
– використовуйте заохочення замість покарань;
– дайте дитині зі СДУГ трохи більше, ніж усім іншим, простору для руху – їй необхідно мати можливість, наприклад, відкинутися на стільці або пересісти на інший варіант;
-зробіть її своїм помічником: довірте роздачу і збір зошитів, написання завдань на дошці і невеликі побутові доручення (принести крейду, вимити губку для дошки, сходити за книгою в бібліотеку);
– не дозволяйте іншим дітям вішати ярлики на таку дитину, ображати її, кривдити. Пояснюйте їм, що незвичайна поведінка їхнього однокласника – це його особливість. Він потребує підтримки, а не критики. Головне – подавати їм особистий приклад своїм ставленням до дитини зі СДУГ;
– не скупіться на похвалу. Хваліть дитину за найменші досягнення і не забувайте повідомляти про них її батькам – їм доводиться непросто і вони шукають будь-яку можливість пишатися своїм чадом.
ЯКЩО ВИ БАТЬКИ:
– знайте, що покарання не виправлять поведінки дитини зі СДУГ. Цей синдром супроводжуватиме її протягом усього життя;
– привчайте таку дитину до режиму і планування, пояснюйте їй причинно-наслідкові зв’язки і заохочуйте навіть за найпростіші досягнення;
– обов’язково віддайте дитину в одну або відразу кілька спортивних секцій, бажано, щоб це були не бойові мистецтва, ну і не шахи, звичайно. Підійдуть плавання, футбол, танці;
– вчіть її жити в соціумі, спілкуватися з іншими людьми за загальноприйнятими в суспільстві правилами. Вчіть поважати особисті межі інших людей;
– постійно займайте її різною корисною діяльністю;
– не звинувачуйте дитину за погані оцінки і поведінку;
– в разі можливості віддайте таку дитину в малокомплектний клас. Це буде комфортно і для неї (чим більше людей, тим більший стрес), і для педагога, який зможе приділити їй достатню кількість уваги.