Міжнародний день похилого віку

“Чи можна сказати, що старість робить нас нездатними до справ? До яких саме? До тих, які властиві юнацтву і вимагають сили. Але хіба не існує нічого, до чого був би здатний старий, що можна було б робити при здоровому глузді і ослабленому тілі? ” (Цицерон Марк Туллій)

1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний день людей похилого віку, проголошений Генеральною Асамблеєю ООН, а в Україні це також і День ветерана.

Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою від 26 вересня 1997 року. Відповідно до Указу Президента України від 24 вересня 2004 року № 1135/2004 Україна 1 жовтня відзначає і День ветерана.

У цей день у світі говорять про проведені активні дії щодо захисту інтересів людей похилого віку, створення для них сприятливих умов життя, про невирішене у цій сфері. Це і привід до роздумів щодо взаємозв’язку поколінь. Тяжкі випробування випали на долю ветеранів і людей похилого віку. Вони пройшли крізь жахи тоталітаризму, голодоморів, війни та репресій, але зуміли вистояти і пронести через життя найкращі духовні якості покоління – честь, гідність, вихованість, толерантність.  Пам’ятаймо і надалі про свій невідплатний борг перед ветеранами та громадянами поважного віку.

Найбільше багатство літніх людей — їх досвід, мудрість, вміння. Безмежна вдячність вам, дорогі представники старшого покоління, за безцінні знання та слушні поради, за готовність підтримати і допомогти, за гідний приклад для наслідування.

Поки ми молоді, думка про старість здається нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми будемо завжди молоді, але … Життя швидкоплинне, роки минають швидко, і в який – то момент людина починає розуміти, що він поповнює ряди бабусь і дідусів.

Мета проведення Дня людей похилого віку – привернення уваги громадськості до проблем людей похилого віку, до проблеми демографічного старіння суспільства в цілому, а також до можливості поліпшення якості життя людей похилого віку. Спільними зусиллями країни можуть і повинні забезпечити, щоб люди не тільки жили довше, але і щоб життя їх була більш якісною, різноманітною, повноцінною і приносить задоволення.

Для людини здорового, бадьорого, повного сил, старість – поняття відносне. І в похилому віці можна принести багато користі суспільству і собі, якщо жити повнокровно. І не слухайте тих, хто каже, що якщо вам за …, то час згаяно. Уникнути старості не можна, але і піддаватися, не пручаючись, не варто Людина в силах відсунути її на один інший десяток років. Одні відчувають старість в 40 – 50 років, інші і в 80 відчувають себе молодими. Все залежить тільки від нас самих. Вчитися раціонального способу життя не пізно в будь-якому віковому періоді.

***