Posted by admin on 20.02.2025 in
Архів новин |
∞
Не вберегла дітей своїх країна,
Темніє небо,воїн пада на коліна,
З життям прощатися не поспіша,
Розбите серце і поранена душа.
Небесній сотні, шана й молитви
За чисті душі, що злетіли в небо
Їм шлях високий Боже освяти
І в мирі Господи прийми до себе.
Слава Україні! Героям Слава!
Президентом України підписано указ «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
Документом встановлено щорічне відзначення 20 лютого Дня Героїв Небесної Сотні – на знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України.
А вони вірили. Пам’яті героїв Небесної сотні
Віра, надія та любов – три основні Божі чесноти. Вони мали б бути фундаментом нашого життя, основою світогляду, через яку ми мали б сприймали усе довкола. Та чомусь, на жаль, у сучасному світі, часто панують зовсім протилежні настрої душі. Безвір’я, безнадія, ненависть, які ведуть цілі народи до загибелі. На щастя, та з Божої ласки, завжди є серця вірні Господнім настановам. Ті, які готові показати іншим шлях до світла, правди та істинної свободи.
«Небесна сотня» . Її число, на момент написання цієї статті, збільшилося до 102 чоловік. Події, які відбувалися на головному Майдані України, з грудня 2013 по лютий 2014 року, явили нам цих героїв.
Ким були? До чого прагнули? Вони не були, ні екстремістами, ні терористами, ні фашистами. Звичайні люди, мирні громадяни, які вийшли, на так званий Євромайдан, щоб відстояти своє право на мрію. Учителі та студенти, підприємці та журналісти, вчені та академіки, художники та музиканти, громадські діячі та прості робітники. Люди, які жили у різних куточках України. Такі здавалося б різні… Але – ні! Вони були схожими між собою. Дуже схожими! Схожими серцями, у яких , на перекір безвір’ю, безнадії та ненависті , що нав’язуються нам духом цього світу, жили віра , надія та любов. Віра – у перемогу добра над злом, правди – над неправдою та кривдою. Надія – на краще майбутнє для своєї країни, своїх дітей. Любов – до України, справжніми синами якої вони були, є і будуть.
Не легко плекати ці Божі чесноти у своєму серці у наш час. У час, коли всі так звикли до тієї вдаваної стабільності та бояться її втратити. Звикли до неправди, яка панує всюди настільки, що її вже давно приймають за правду. Звикли до злочинів, які наш зазомбований мозок вже рахує за норму. А найголовніше, у час, коли нас уміло переконують, що це все добре і взагалі нічого змінити не можливо.
Повстати проти системи цинічної брехні та фальші є неабияким подвигом. На нього здатні тільки справжні герої. Встати, розправивши плечі і голосно сказати: « Я не згоден!», а не перешіптуватися по закутках, шукаючи винних.
Саме так вчинили воїни «Небесної сотні». Вони вирішили, що краще вмерти за правду, ніж все життя жити у брехні. Не чекали, поки зміниться “хтось” чи “щось”. Не надіялися на “когось”. Не ховалися за чужими спинами, чи “сотнею оправдань”. Вони почали із себе міняти цей світ із думкою: «Як не я – то хто».
«Небесна сотня» – назва, яку дав народ полку героїв, що пожертвували собою заради нас, нашої мрії про краще майбутнє. Та здається мені, що ця назва символічна. Адже відвоювавши тут на землі, вони не перестають воювати на небі. Своїми молитвами та заступництвом перед Богом та Богородицею, вони, допоки стоятиме світ, будуть просити за нас та Україну. А ми в свою чергу не маємо права забувати, за що вони віддали своє життя і пильнувати , щоб не впасти в оманливу сплячку. Вони поклали свої життя на вівтар свободи та майбутнього України, тому наша пам’ять не має, а повинна бути нескінченною!
Владислав Леоненко, учень 7А кл. СШ № 24 (2017г.)
Почему началась война?
Почему началась война?
Почему она в мой дом пришла?
Почему убивают людей?
Почему убивают детей?
Почему расстреливают их матерей?
Всё это начал огромный подлец!
Ну, а тот кто закончит – герой, молодец!
Давайте же братья возьмёмся за руки
И оторвём войне её цепкие крюки!
Ведь и ты, и он, и она это добрая и дружная семья!
Так давайте же этой семьёй
МЫ РАССТАНЕМСЯ С ВОЙНОЙ!!!
Вірш без автора
Я дякую вам, хлопці, за життя,
Я дякую вам, хлопці, за свободу.
Пробачте нас. Пішли ви в небуття,
Та більше не повернетесь додому…
Ви йшли за нас, ви йшли на вірну смерть,
Ви не боялися нікого і нічого.
Ви захищали своїх мам, жінок, дітей,
Ви знали, що ви робите й для чого.
Хто міг подумати, що трапиться таке?
Хто міг подумати, що в мирную годину
підуть батьки ховать своїх дітей,
Які стояли на Майдані за Вкраїну?
Небесну сотню прошу вшанувати,
Небесній сотні дякувать до скону.
Це те найменше, що ми можемо віддати,
Щоб ви відчули, як склоняємось до долу.
Вас пам’ятати будемо завжди,
Із вами будемо боротись за країну.
За ту країну, де нема брехні й війни,
За нашу й вашу мирну Україну…
Ведучий Еспресо.TV Василь Зима присвятив вірш загиблим Героям Майдану.
“Небесная сотня…” Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве
“Доживите за нас.
По минуте, по вздоху, каждый,
По удару сердечному, по поцелую, по сну,
Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,
Бросить девчонку трупы тащить одну…
Долюбите за нас.
Наших маму, детей, невесту,
Додарите цветы, доскажите ребенку стих,
Мы и сами бы… Правда, стоять не смогли на месте,
Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих….”
Доскажите за нас.
Не молчите, хотя бы слово..
Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,
Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,
И хлестали по нас, выбирая, кого убьют…
Дорастите до нас.
Понемногу, по милипрозренью,
Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,
Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,
Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей…
Вы увидите нас, замерев на Майдане… это
Не живые идут.. это мы, опустив щиты,
Возвращаемся к вам, отогнав озверевший “Беркут”,
Чтоб навеки занять на Майдане свои посты…”
Вірш невідомого автора
НЕБЕСНА СОТНЯ… ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! ВМИРАЮТЬ ВОРОГИ!
…і мовчки сотня непокорених героїв
відходила у чисті небеса,
і погляди знесилених мільйонів
дивились вслід братам, батькам, синам;
у темне небо по руках в відкритих трунах
до світу кращого крізь сльози матерів,
не буде прощення убивцям й нам не буде,
коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,
хто не дістався правди, оступившись на півкроці,
хто згас за нас, недотягнувши до весни,
тримає курс у небеса славетна сотня,
землі своєї упокоєні сини.
горять серця, палають вільні душі,
зійшла зоря, гряде нове життя,
герої не вмирають, кличуть нас на барикади,
і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,
витає дух нескореної волі,
гримлять щити, молитви і пісні,
рядами рівними між нас ідуть герої,
усі, хто голову поклав в ці темні дні.
Якщо ви маєте власні твори про героїв Майдану, надсилайте або приносьте їх до школи, приймальна директора (підпишіть: прізвище, ім’я, клас) – і ми розмістимо їх на сайті нашої школи! Адже герої – не вмирають, а поетичні рядки ще краще допоможуть українцям зберегти пам’ять про загиблих.
