Психологічна готовність дитини до навчання в школі
У психологічній літературі, присвяченій аналізу шкільної зрілості, найчастіше називаються наступні елементи психологічної готовності: інтелектуальний, особистісний і вольовий. На даний момент розроблений ряд психодіагностичних методик, що дозволяють визначити ступінь готовності дитини до навчання в школі (Венгер Л., Вітцлак Р., Гуткіна Н., та ін.). Наприклад, в методиках, розроблених Венгером Л., Гуткіною Н., акцент зроблений на таких компонентах шкільної зрілості, як розвиток інтелекту, дрібної моторики, а особистісна готовність зведена, в основному, до мотиваційної. Це пов’язано з тим, що ступінь інтелектуального розвитку, зорово-моторну координацію легше піддати дослідженню за допомогою психологічної методики, визначити міру її сформованості.
Особистісну готовність “виміряти” набагато складніше, хоча її важливість і значущість навряд хто-небудь стане заперечувати. За даними різних дослідників, від 15 до 40% учнів початкових класів знаходяться в стані дезадаптації. Однією з причин виникнення такої проблеми вважають особистісну непідготовленість дитини до школи, де навчання передбачає колективний характер діяльності. Отже, майбутній школяр повинен володіти рядом навичок, таких як:
- – спілкування з дорослими і однолітками, знаходження свого місця в групі дітей;
- – знання певних норм і правил поведінки і спілкування;
- – уміння вірно оцінити свої реальні і потенційні можливості (здібність до самооцінки).
Найбільші складнощі, як правило, відчувають діти, що не відвідували дитячий садок, коло спілкування яких було обмежено близькими дорослими, а досвід спільної діяльності і спілкування з однолітками незначний.
Аналіз психологічної літератури показує, що існують різні визначення особистості, в кожному з яких особлива увага надається одній із сторін особистісного розвитку. Мабуть, скрутно буде дати таке визначення, яке б було прийняте більшістю психологів різних шкіл і напрямів. Таке положення з поняттям “особистість” спонукає до того, щоб дати найприйнятніше в даному випадку визначення, необхідне для змістовного наповнення поняття особистісної готовності. Обмеженість такого визначення може викликати ряд заперечень, але в рамках вирішення конкретних задач – це неминуче, оскільки не можна обійняти неосяжне. Доцільно дотримуватися наступного розуміння особистості: особистість – системна якість індивіда, включеного в суспільні відносини. Формування цієї якості відбувається в ході спільної діяльності і спілкування дитини з дорослими і однолітками, в процесі соціалізації і виховання.
Для самої людини особистість виступає як її Образ-Я, Я-концепція. Саме в дошкільному віці починається формування особи дитини. В процесі гри, як провідної діяльності в дошкільному дитинстві, дитина випробовує різні соціальні ролі, вчиться підпорядковувати свої дії правилам. Це сприяє диференціації в свідомості дитини двох планів її Образа-Я – Я-реального і Я-ідеального. У старшого дошкільника з’являється здібність до адекватної самооцінки, в основі якої лежить оцінка дій дитини дорослим. Можна припустити, що за відсутності розрізнення вищеназваних планів Образа-Я у дитини виникають труднощі в сприйнятті вимог, що пред’являються до неї в процесі навчання, а також проходженні нею (дитиною) і адекватності оцінки результатів своїх дій. Як доповнення до мотиваційного компоненту особистісної готовност можна додати ще наступний – рівень розвитку самооцінки, співвіднесений з диференційованим сприйняттям Образа-Я.
Також представляється можливим виділити соціально-психологічну готовність як компонент шкільної зрілості або одного з елементів особистісної готовності, оскільки дослідження розвитку особистості дитини поза соціальним або, точніше, соціально-культурним контекстом навряд повною мірою відображає зміст такого складного поняття як особистість.
У структурі соціально-психологічного компоненту особистісної готовності можна виділити наступні підструктури:
- – комунікативну компетентність;
- – соціальну компетентність;
- – мовну компетентність.
Використання поняття компетентності пов’язане з тим, що воно не так часто уживається в дитячій психології. Отже, таким чином можна уникнути відмінностей в його інтерпретації. Саме слово компетентність позначає обізнаність в чому-небудь. Виходячи з цього, соціальна компетентність – це знання норм і правил поведінки, прийнятих в певному соціально-культурному середовищі, відношення до них, реалізація цих знань з практики. Під мовною компетентністю слід розуміти такий рівень мовного розвитку, який дозволяє людині в процесі спілкування вільно використовувати свої знання про мову.
Ці два види компетентності можна розглядати як елементи комунікативної компетентності, або ширше – компетентність в спілкуванні, яка включає ще знання і розуміння невербальної мови спілкування, уміння вступати в контакт, як з своїми однолітками, так і з дорослими.
Як видно з визначень різних видів компетенцій, в кожній з них виділяються наступні структури:
- – знання (наявність деякого об’єму інформації),
- – відношення до цього знання (ухвалення, неприйняття, ігнорування, трансформація і ін.),
- – виконання (реалізація знань з практики).
Спостереження за дітьми, що вивчають в дошкільному віці одну або навіть дві іноземні мови, дозволяють висунути припущення, що у цих дітей комунікативна компетентність вища, ніж у дітей, які навчалися тільки рідній мові. Відомо, що механізми, що лежать в основі оволодіння іноземною мовою, у дорослих і дітей різні. Але в обох випадках при вивченні іншої мови відбувається розширення соціокультурного контексту, своя культура і своє соціальне оточення сприймаються вже не так ізольовано. У дитини (як і у дорослого) з’являється тенденція до порівняння, а пізніше і до глибшого розуміння існуючої схожості і відмінностей.
У дитини, у віці 6-7 років, тільки виникає перший абрис світогляду, його здібність до рефлексії ще слаборозвинена. Сприйняття інформації більшою мірою залежить від її емоційної насиченості, привабливості для дитини. Вона практично не піддається аналізу і критиці, можливо, виняток становлять лише випадки різкої суперечності. Хоча, як показує аналіз дитячої уяви, можливі навіть самі суперечливі поєднання образів в дитячій свідомості. Все вищесказане дозволяє сформулювати гіпотезу таким чином: у дитини-дошкільника в процесі вивчення іноземної мови відбувається підвищення компетентності, але в більшій мірі за рахунок структури – знання.
Одним з головних новоутворень дошкільного дитинства слід назвати супідрядність мотивів. По образному вислову Леонтьєва А.Н., в кінці дошкільного дитинства у дитини зав’язуються перші “вузли” особистості в процесі міжособистісних відносин, що пов’язане з виникненням ієрархії мотивів. До кінця дошкільного віку у дитини формується внутрішня позиція школяра, яка є системою потреб, пов’язаних з новою суспільно значущою діяльністю дитини – навчанням. Процес появи внутрішньої позиції школяра можна розглядати як створення необхідної передумови для подальшого формування у дитини соціальної ідентичності, тобто віднесення дитиною себе до певної групи – групи школярів. Формування – є процес, в даному випадку ідентифікації, а його результатом буде ідентичність – особистісна або соціальна.
Найважливішим кроком в процесі отримання дитиною соціальної ідентичності є початок навчання в школі, безпосереднє включення її в той соціальний контекст, про яке у неї існує деякий образ, що склався в результаті розповідей дорослих про школу і навчання. У дитини з’являється можливість діяти в цій новій для нього соціальній ситуації.
Участь у громадських проектах
Шановні колеги! Шановні батьки!
Новий навчальний рік уже ось-ось розпочнеться і хочеться увійти з чимось новим, позитивним. Як пам’ятаєте, наша школа не вперше бере участь у громадських проєктах. Цей рік не є вийнятком, нас чекають три нові мрії, які можемо здійснити лише за допомогою голосуванням.
Голосування проходить з 17.08.2020р. по 16.09.2020р. Read more…
ПОВІДОМЛЕННЯ ПРО КОРУПЦІЮ
| 1 січня 2020 року набув чинності Закон «Про внесення змін до закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції».Відповіді на найбільш поширені запитання про викривачів корупції, гарантії захисту їх трудових прав та умови отримання винагороди викривачем. Хто такий викривач? Викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Крім того, відповідно до внесених до Кодексу України про адміністративні правопорушення змін викривач є свідком у справах про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією (частина третя статті 272). Разом з тим, згідно з внесеними до Кримінального процесуального кодексу України змінами викривач – фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, звернулася із заявою або повідомленням про корупційне кримінальне правопорушення до органу досудового розслідування та є заявником (пункти 16-2 та 25 частини першої статті 3). Права та гарантії захисту викривачів поширюються на близьких осіб викривача (частина третя статті 533 Закону України «Про запобігання корупції»). Звертаємо увагу, що згідно з приміткою до статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» близькими особами викривача є особи, зазначені в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції», а саме: члени сім’ї, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта. При цьому члени сім’ї – це: а) особа, яка перебуває у шлюбі із викривачем, та діти викривача до досягнення ними повноліття – незалежно від спільного проживання із викривачем; б) будь-які особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки із викривачем (крім осіб, взаємні права та обов’язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. |
| Документ: VUKRUVACHI.rar Джерело: Управління освіти |
ПОВІДОМ ПРО КОРУПЦІЮ!
| ПОВІДОМИТИ ПРО ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ КОРУПЦІЇ» ПРАЦІВНИКАМИ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ Контакти, за якими можна звернутись щодо порушень чинного законодавства Уповноважена особа з питань запобігання та виявлення корупції заступник директора з навчально-виховної роботи: (044) 4671904 * Управління освіти Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації * “Лінія довіри” Управління з питань запобігання та виявлення корупції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на які можна надіслати інформацію щодо порушень антикорупційного законодавства: Е-поштою: [email protected] Телефонами: (044) 202-60-11, (096) 588-11-88 Інформація на “лінію довіри” надається анонімно, не може розглядатись як звернення громадян, відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, а тому її надання не обумовлює обов’язкової підготовки відповіді заявнику. Надана Вами інформація використовуватиметься керівництвом КМДА виключно як додаткове джерело для прийняття рішень щодо необхідності проведення перевірок, а також при плануванні та здійсненні інших заходів спрямованих на запобігання корупції. * Антикорупційний телефон довіри та адреса е-пошти ДПА у м. Києві щодо протиправних дій працівників податкової служби: 0 800 501 007; [email protected] * Антикорупційний телефон довіри та адреса е-пошти управління Служби безпеки України у м.Києві: 0 800 501 482; [email protected] * Адреси е-пошти Головного управління внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА, за якими можна надіслати інформацію: Щодо порушень законодавства у сфері закупівель – [email protected] Щодо порушень законодавства у сфері оренди – [email protected] Про інші порушення та зловживання – [email protected] Щодо порушень законодавства у сфері відчуження майна – [email protected] Щодо порушень законодавства у сфері ремонтно-будівельних робіт – [email protected] До повноважень уповноваженої особи з питань запобігання з питань запобігання та протидії корупції належать отримання та розгляд повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», здійснення співпраці з викривачами.Інформація для здійснення повідомлення має бути відома викривачу у зв’язку з його трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням ним служби чи навчання або його участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання. Повідомлення має містити фактичні дані, що підтверджують можливе вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», які можуть бути перевірені, зокрема, відомості про обставини правопорушення, місце і час його вчинення, особу, яка вчинила правопорушення тощо Повідомлення може бути здійснене викривачем без зазначення авторства (анонімно). Повідомлення можна подати через спеціальну телефонну лінію, офіційний вебсайт, захищену електронну пошту. Повідомити факти про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон) посадовими особами УО можна, заповнивши відповідні форми, зокрема:порушення обмежень щодо отримання подарунка, передбачені статтею 23 Закону;запобігання та врегулювання конфлікту інтересів;порушення встановлених Законом обмежень щодо одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування;порушення вимог щодо обмеження спільної роботи близьких осіб, передбачені статтею 27 Закону;порушення вимог стосовно обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбачені статтею 25 Закону;недотримання актів законодавства з питань етичної поведінки;порушення вимог фінансового контролю, передбаченого статтями 45-46, 48-52 Закону;порушення, пов’язані з організацією роботи із запобігання і виявлення корупції;порушення вимог проведення спеціальної перевірки, передбаченої статтею 56 Закону;УВАГА! Письмові повідомлення підлягають розгляду за наявності таких реквізитів:прізвища, ім’я, по батькові особи, яка ймовірно вчинила правопорушення, її посада в УО;тексту повідомлення, що містить інформацію про факти вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, іншого порушення Закону, яка може бути перевірена;прізвища, ім’я, по батькові, адреси та підпису особи, яка надіслала повідомлення (автор повідомлення). Нормативно-правова база щодо протидії корупції Загальнодержавні: Закон України «Про запобігання корупції»Типове положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затверджене наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року № 102/20 Порядок надання згоди Національним агентством з питань запобігання корупції на звільнення керівника уповноваженого підрозділу (уповноваженої особи) з питань запобігання та виявлення корупції державного органу, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, затверджений наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 березня 2020 року № 100/20 Обов’язкові вимоги до мінімальної штатної чисельності уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах, затверджені наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 24 березня 2020 року № 112/20 Порядок перевірки факту подання суб’єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки несвоєчасного подання таких декларацій, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 6 вересня 2016 року №19 Методичні рекомендації щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, затверджені рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 29 вересня 2017 року № 839 Вимоги до захисту анонімних каналів зв’язку, через які здійснюються повідомлення про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», затверджені наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 2 квітня 2020 року № 127/20 Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.06.2016 № 3 (у редакції наказу Національного агентства з питань запобігання корупції від 12 грудня 2019 року № 168/19) Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 691) Перелік посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 17 червня 2016 року № 2 Порядок передачі дарунків, одержаних як подарунки державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, державним або комунальним установам чи організаціям, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2011 року № 1195 Порядок інформування Національного агентства з питань запобігання корупції про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента, затверджений рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 6 вересня 2016 року № 20 Роз’яснення щодо заповнення декларацій Роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 16.06.2020 № 4 “Про мінімальну штатну чисельність уповноваженого підрозділу з питань запобігання та виявлення корупції в державних органах” Роз’яснення Національного агентства з питань запобігання корупції від 23.06.2020 № 5 “Щодо правового статусу викривача” Місцеві: Розпорядження КМДА від 22.09.2011 р. № 1737 ” Про створення робочої групи з розробки проекту програми, спрямованої на запобігання та протидію корупції у Києві”Розпорядження КМДА від 31.01.2007 р. №84 “Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням комунального майна і фінансових ресурсів”Розпорядження КМДА від 20 травня 2019 року № 883 «Про затвердження Антикорупційної програми виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на 2019 – 2020 роки» |
12 порад батькам майбутніх першокласників
Скоро до школи … Цієї осені або через рік ваша дитина переступить її поріг. У прагненні допомогти йому впевнено зробити цей крок батьки часом збиваються з ніг у пошуках установ та приватних практиків, які готують дітей до вступного співбесіди. І забувається проста істина: освіта може зробити дитину розумною, але щасливим робить його тільки душевне, розумно організоване спілкування з близькими і рідними людьми – родиною.
У ваших силах створити в сім’ї саме таку обстановку, яка не тільки підготує дитину до успішного навчання, але і дозволить йому зайняти гідне місце серед однокласників, відчувати себе в школі комфортно.
1. Найчастіше діліться з дитиною спогадами про щасливі миті свого минулого.
Початок шкільного життя – велике випробування для маленької людини.
Цей момент легше переживається дітьми, у яких заздалегідь склалося тепле відношення до школи.
Таке ставлення складається з дотиків минулим досвідом близьких людей. Перегорніть разом з дитиною сімейний фотоархів. Це заняття виключно корисно для всіх членів сім’ї. Повернення до кращих миті минулого робить людину сильніше і впевненіше в собі.
Ваші добрі спогади про шкільні роки, смішні історії зі шкільного життя і розповіді про друзів дитинства наповнять душу дитини радісним очікуванням.
2. Допоможіть дитині опанувати інформацією, яка дозволить йому не губитися.
Як правило, діти цього віку на питання: «Як звати твою маму?» – Відповідають: «Мама». Переконайтеся, що ваша дитина пам’ятає своє повне ім’я, номер телефону, домашню адресу, імена батьків. Це допоможе йому в незнайомій ситуації.
3. Привчіть дитину тримати в порядку свої речі.
Успіхи дитини в школі багато в чому залежать від того, як він вміє організовувати своє робоче місце. Ви можете зробити цю нудну процедуру більш привабливою. Заздалегідь підготуйте в сім’ї робоче місце дитини: хай у нього буде свій робочий стіл, свої ручки і олівці (олівці доведеться на перших порах точити поки вам, дорогі батьки).
Все це як у дорослих, але – особиста власність дитини!
І відповідальність за порядок теж особиста, адже у дорослих так.
4. Не лякайте дитину труднощами і невдачами в школі.
Багато дітей цього віку непосидючі. Не всім блискуче даються читання і рахунок. Дуже багатьох важко добудитися вранці і швидко зібрати в дитячий сад.
У зв’язку з цим цілком зрозуміло прагнення батьків попередити дітей про майбутні неприємності. «До школи не візьмуть …»,« Двійки будуть ставити …», «У класі засміють …» У деяких випадках ці заходи можуть мати успіх. Але віддалені наслідки завжди жалюгідні.
У моїй практиці був такий випадок. Дівчинка блискуче пройшла вступне тестування, а на запитання: «Чи хочеш ти вчитися в школі?» Впевнено відповіла: «Ні!».
5. Не намагайтеся бути для дитини вчителем.
Прагнете до підтримання дружніх відносин Деякі діти відчувають труднощі в спілкуванні з іншими дітьми. Вони можуть розгубитися в присутності незнайомих дорослих.
Ви можете допомогти дитині подолати ці труднощі. Спробуйте організувати гру дітей на майданчику біля будинку і візьміть участь в цій грі. Дітям дуже подобається грати разом з батьками.
Запропонуйте дитині самій запросити до себе на день народження своїх друзів. Цей день стане для нього незабутнім, якщо в програмі урочистості знайдеться місце для спільних ігор дітей і дорослих.
Дайте дитині відчути, що він може розраховувати на вашу підтримку в будь-якій ситуації. Одними навчальними заняттями з дитиною цього досягти неможливо.
6. Навчіть дитину правильно реагувати на невдачі.
Ваша дитина опинився в грі останнім і демонстративно відмовився грати з приятелями далі. Допоможіть йому справитися з розчаруванням. Запропонуйте дітям зіграти ще разок, але трохи змініть правила гри. Нехай переможцем вважається лише перший, а всі інші – програли. Відзначайте по ходу гри успіх кожного. Підбадьорювати хронічних невдах надією. Після гри зверніть увагу дитини на те, як поставилися до програшу інші гравці. Нехай він відчує самоцінність гри, а не виграшу.
7. Гарні манери дитини – дзеркало сімейних відносин.
«Спасибі», «Вибачте», «Чи можна мені …» повинні увійти в мову дитини до школи. Моралями і проповідями цього досягти важко. Постарайтеся виключити із спілкування між членами сім’ї накази і команди: «Щоб я більше цього не чув!», «Винеси сміття». Перетворіть їх у ввічливі прохання. Дитина неодмінно скопіює ваш стиль. Адже він вас любить і прагне наслідувати в усьому.
8. Допоможіть дитині знайти почуття впевненості в собі.
Дитина повинна відчувати себе в будь-якій обстановці так само природно, як вдома. Навчіть дитину уважно ставитися до своїх потреб, своєчасно і природно повідомляти про них дорослим. На прогулянці ви зайшли кудись перекусити. Запропонуйте дитині самостійно зробити замовлення для себе. Наступного разу нехай зробить замовлення для всієї родини. Нехай він спробує запитати в поліклініці: «Де знаходиться туалет?» Або сам займе чергу до фахівця.
9. Привчайте дитину до самостійності у повсякденному житті.
Чим більше дитина може робити самостійно, тим більше дорослим він себе відчуває.
Навчіть дитину самостійно роздягатися і вішати свій одяг, застібати гудзики і блискавки. (Пам’ятаєте, що маленькі пальчики можуть впоратися тільки з великими гудзиками й блискавками.) Зав’язування бантів на шнурках черевик потребують особливої допомоги та уваги з вашого боку. Бажано, якщо це буде не напередодні виходу на вулицю. Краще присвятити цьому заняттю кілька вечорів.
10. Навчіть дитину самостійно приймати рішення.
Уміння робити самостійний вибір розвиває в людині почуття самоповаги. Порадьтеся з дитиною про меню сімейного недільного обіду. Нехай він сам вибирає собі страву за святковим столом і підбирає одяг, що відповідає погоді. Планування сімейного дозвілля всіх членів сім’ї на вихідні дні-ще більш складна справа. Привчайте дитину рахуватися з інтересами сім’ї і враховувати їх в повсякденному житті.
11. Прагнете зробити корисним кожну мить спілкування з дитиною.
Якщо дитина допомагає вам випікати святковий пиріг, познайомте його з основними заходами обсягу і маси.
Продуктові універсами – дуже підходяще місце для розвитку уваги і активного слухання дитини. Попросіть дитину покласти в корзину: три пачки печива, пачку масла, батон білого і буханець чорного хліба. Своє прохання викладіть відразу і більше не повторюйте.
Дитина допомагає вам накривати на стіл. Попросіть його поставити на стіл чотири глибокі тарілки, біля кожної тарілки справа покласти ложку. Запитайте: скільки ложок тобі знадобиться?
Дитина готується до сну. Запропонуйте йому вимити руки, повісити рушник на свій гачок, вимкнути світло у ванній.
Проходячи по вулиці або перебуваючи в магазині, звертайте увагу дитини на слова-написи, які оточують нас всюди. Пояснюйте їх значення.
Вважайте дерева, кроки, які проїжджають повз машини.
12. Учіть дитину відчувати і дивуватися, заохочуйте його допитливість.
Звертайте його увагу на перші весняні квіти і фарби осіннього лісу.
Зводить його в зоопарк і разом знайдіть найбільша тварина, потім найвище …
Спостерігайте за погодою і обрисами хмар.
Заведіть рукописний журнал спостережень за зростанням кошеня.
Учіть дитину відчувати.
Відкрито переживайте з ним усі події повсякденного життя, і його допитливість переросте в радість навчання.
Психологічний порадник для батьків
Як підготувати дитину до школи
Батьки завжди хвилюються, як навчатиметься їхня дитина, чи стане цей період у житті сім’ї радісним і щасливим, чи виникнуть якісь труднощі. Все це залежить від підготовки дитини та її сім’ї до нових умов.
Відомо, що чим краще готовий організм дитини до всіх змін і труднощів, пов’язаних із початком навчання в школі, тим легше він їх подолає, тим спокійнішим буде перебіг пристосування до школи. Тому і приділяється значна увага проблемі визначення готовності дитини до школи. Готовність дитини до систематичного навчання – це той рівень розвитку дитини, за якого вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не призведуть до порушення здоров’я дитини.
Батькам слід звернути увагу: якщо дитина недостатньо готова до навчання, але навчається добре – це часто досягається дуже дорогою “фізіологічною ціною”: виникає значне напруження різних систем організму, яке призводить до стомлення, перевтоми і, як результат, розладу нервово-психічної системи.
Фізіологічна готовність
Народна мудрість свідчить: “У здоровому тілі – здоровий дух”. І це дійсно так. Навчання у школі потребує від дитини напруги всіх фізичних сил: рано вставати, сидіти п’ять-шість годин за партою. Додайте до цього скорочення часу на прогулянки, довгі виконання домашніх завдань, відсутність звичного у дитячому садочку денного сну, відвідування гуртків – і ви зрозумієте, що здоров’я першокласника повинно бути не просто добрим, а відмінним.
Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі?
Звичайно, важливо, щоб дитина пішла до школи фізично підготовленою, однак це не є єдиною умовою. Одним із найнеобхідніших показників є психологічна готовність. Її зміст полягає у певній системі вимог, які будуть поставлені дитині під час навчання. Дуже важливо, щоб вона була здатною впоратися із ними.
Психологічну готовність до школи поділяють на особистісну, вольову та інтелектуальну.
Особистісна готовність складається з навичок і здатностей контактувати із однокласниками та вчителями. Адже навіть ті малята, які відвідували дитячий садок і залишились на якийсь час без батьків, опиняються в школі серед незнайомих їм людей.
Уміння дитини спілкуватися з однолітками, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися за необхідності, уникати конфлікту – якості, які забезпечують їй безболісну адаптацію до нового соціального середовища. Це сприяє створенню сприятливих умов для подальшого навчання в школі. Дитина нібито повинна бути готовою до соціальної позиції школяра, без якої їй буде складно, навіть якщо вона інтелектуально розвинена. Якщо ж такої готовності немає, то дитина вчиться нерівно, успіхи спостерігаються тільки на тих заняттях, які є для дитини цікавими, а решту завдань малюк виконує недбало, наспіх.
Важливим є те, що майбутній школяр “починається” з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Якщо дитина зовсім не хоче йти до школи та навчатися, то причиною цього може бути залякування школою, особливо якщо малюк невпевнений у собі, боязкий. Тому необхідно сформувати правильне уявлення про школу, позитивне ставлення до вчителів, до книг. Саме особистісній готовності до школи батьки повинні приділити особливу увагу. Важливо навчати дитину взаєминам з однолітками, створити вдома таку атмосферу, щоб маля почувало себе впевнено і йому хотілося йти до школи.
Вольова готовність. У школі на дитину чекають не тільки друзі, ігри і розваги. Деякі батьки, прагнучи “підготувати” малюка до зустрічі зі школою, забувають розповісти йому, що навчання – це ще й напружена праця. І від дитини вимагатиметься робити не тільки те, що їй хочеться, але й те, що вимагають учитель, шкільний режим, програма.
До шести років відбувається оформлення основних структур вольової дії. Дитина вже здатна поставити мету, створити план дії, реалізувати його, переборовши перешкоди, оцінити результат своєї дії. Звичайно, все це відбувається не зовсім усвідомлено. Але зміцнити вольове знання про себе може допомогти гра. Батьки, які це розуміють, здатні в період домашньої роботи перетворити квартиру на палубу корабля, космодром, лікарню, де певні завдання виконуються із задоволенням, без погроз і насильства. У віці 6 років дитина спроможна вже аналізувати власні рухи і дії. Тому вона може заучувати вірш, відмовитися від гри заради виконання якого-небудь “дорослого” завдання, здатна побороти страх перед темною кімнатою, не заплакати від забитого колінця. Це є важливим для розвитку гармонійної особистості. Також важливим аспектом можна назвати формування в дитини пізнавальної діяльності. Вона полягає у формуванні в дітей здатності переборювати труднощі, прагненні не пасувати перед ними, долати їх самостійно або за невеликої підтримки дорослих. Це допоможе дитині управляти своєю поведінкою у школі. А складається така поведінка за наявності дружніх, партнерських взаємин між дорослими та дитиною.
Інтелектуальна готовність. Саме інтелектуальній готовності всі батьки віддають “пальму першості”, адже розуміють її дуже своєрідно. Так, дитина читає, її “напхали” знаннями, вона рахує до ста і навіть більше. Але інтелектуальна готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє середовище. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, особливо рухів руки і пальців. Дитина повинна навчитися порівнювати, узагальнювати, робтити висновки, аналізувати.
Дітей дошкільного віку характеризує загальна допитливість. Це вік “чомучок”. Але часто трапляється, що допитливість зникає, і в школі, навіть початковій, у дітей виникає інтелектуальна пасивність. Ця пасивність призводить до відставання. Як цього уникнути? Бажано завжди відповідати на питання, які ставить дитина, тому що спілкування з батьками – величезна радість і цінність для дитини. Якщо своєю увагою Ви будете підтримувати її інтерес до пізнання, то їй буде легше розвиватися. Нажаль, батьки часто не відповідають на постійні дитячі питання – це і є основою інтелектуальної пасивності. Також до цього призводить надання дитині “готових” знань, навіть тоді, коли вона сама може з’ясувати нові властивості предметів, помітити їх подібності та відмінності. Тому необхідно разом з дитиною здобувати знання про навколишній світ і формувати її розумові навички. Нехай вона навчиться орієнтуватися в навколишньому середовищі та осмислювати отримані відомості.
Крім мислення, для малюка дуже важливою є емоційна зрілість, яка містить самоконтроль та вміння зосередитися на копіткій роботі.
Підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальним знанням і вмінням, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей, пізнавальних інтересів, у формуванні вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.
Часто виникає запитання: а хто ж має здійснювати цю підготовку – батьки, сім’я чи вихователі дитячого садочка? Досвід показує, що ніякий найкращий дитячий заклад не може повністю замінити сім’ю, сімейне виховання. У дитячому садочку у дітей формують багато корисних вмінь і навичок, але якщо заняттями дитини не цікавляться в сім’ї, не надають їм належного значення, не заохочують до старанності, дитина теж починає ставитися до них недбало, не прагне працювати краще, виправляти свої помилки, долати труднощі.
Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника
– Починайте “забувати” про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: “Який ти в нас уже великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд”.
– Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні і життєві інтереси (улюблені мультфільми, казки, ігри, обговорення сімейних проблем).
– Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той чи на інший продукт).
– Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх. Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть учителя або вихователя, відповідайте: “Спасибі, ми обов’язково поговоримо на цю тему”.
– Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою, тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
– Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання. Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося. Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
– Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
– Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима іншого – основа для взаєморозуміння.
– Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: “Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати”. Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все, потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
– Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника
Правило 1
Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток. Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
Правило 2
Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10-15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10-15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати дитині фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма.
Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
Правило 3
Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового навантаження, мають тривати не більше години на день – так вважають лікарі-офтальмологи й невропатологи в усіх країнах світу.
Правило 4
Протягом першого року навчання ваша дитина потребує підтримки. Вона не тільки формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у собі людина, – обов’язково хваліть! Підтримуйте, не сваріть за неакуратні записи у зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань ваша дитина не буде вірити у себе.
Кілька коротких правил
1. Показуйте дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву) говорити дитині, що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання.
4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.
5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із дорослими.
6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.
7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.
8. Завжди говоріть дитині правду, навіть коли вам це невигідно.
9. Оцінюйте тільки вчинки, а не її саму.
10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує особистість дитини.
11. Визнайте право дитини на помилку.
12. Думайте про дитячий “банк” щасливих спогадів.
13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.
14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.
Чи готовий першокласник до навчання?
Зовсім скоро настане день “х” для сотень тисяч батьків, коли улюблене чадо відправиться “гризти граніт науки”. Особливо нервують батьки першокласників, адже крім думок про витрати на форму, канцелярію і книги додаються терзання психологічного плану: “Чи зможе дитина засвоювати інформацію, чи готова вона до цього?”.
Взагалі, “готовність до школи” – це не окремі вміння та знання, а їх сукупність. Очевидно, що чим більше батьки займалися з дитиною до школи, тим вища ймовірність того, що з уважністю і старанністю у першокласника буде все в порядку. Однак, не менш важливий темперамент дитини та її соціальний розвиток. Психологи розробили критерії, за якими можна оцінити готовність дитини до навчання: мова йде про інтелектуальну, емоційну і соціальну зрілість.
Інтелектуальна зрілість визначається здатністю концентрувати увагу і вловлювати зв’язок між явищами. Підготована до школи дитина повинна:
– володіти основними поняттями орієнтації в просторі: розуміти і розрізняти де право / ліво і верх / низ, що таке великий / малий, що позначають прийменники в / з, на, під і т.д.); – розрізняти великі і малі літери;
– вміти класифікувати предмети і речі, визначати їх у групи. Наприклад, чітко відрізняти стілець від столу, шафи і ліжка, і при цьому знати, що все це – меблі. При цьому дитина повинна розуміти для чого саме служить той чи інший предмет: стілець – щоб сидіти, стіл – щоб їсти, а ліжко – щоб спати;
– ідентифікувати схожі і несхожі форми (тобто, відрізняти круги від квадратів, а пряму лінію від хвилястої);
– утримувати в пам’яті й виконувати як мінімум три вказівки. Наприклад: одягни тапки, вмийся, почисть зуби, витрись рушником, а потім принеси мені рушник;
– розмовляти виразно і зв’язно.
Емоційна зрілість у дошкільнят визначається старанністю і терплячістю. Правда, мало хто з батьків можуть похвалитися такою поведінкою свого чада. Втім, з психологічної точки зору, непосидючість – абсолютно нормальна риса маленької дитини. Як правило, малюкам дуже важко направити свою невгамовну енергію в мирне русло. Ще одна важлива риса, яка свідчить, що дитина готова до навчання – вміння вислухати співрозмовника, не перебиваючи. Зазвичай, батькам під силу взяти під контроль балакучість власного чада. Досить постійно нагадувати всезнайку про те, що при діалогах дуже важливо прислухатися до свого співрозмовника.
Соціальна зрілість малюків майже стовідсотково залежить від того, наскільки комунікабельні самі батьки. Якщо сім’я дружна і товариська, багато подорожує і ходить в гості, то і в їхньої дитини не повинно бути ніяких проблем з комунікацією.
Підготована до школи дитина без проблем знайомиться з однолітками і знаходить спільну мову з дорослими, а на вулиці не боїться відійти від мами або тата. Крім того, повідомлення про сімейні подорожі вона сприймає із захопленням і практично безболісно перебудовується зі звичайного ритму життя в “похідний”. Якщо у майбутнього першокласника є хобі – це ще одне свідчення особистості, яка починає формуватися. Адже захопленість і інтерес в тій чи іншій сфері – яскравий показник того, що дитина вже може визначати, що їй подобається і пояснити чому.
Одним з найяскравіших показників самостійності нащадка вважається вміння одягатися і взуватися без сторонньої допомоги. Вищий пілотаж – при цьому “знаходити спільну мову” з гудзиками, блискавками і шнурками.
А взагалі, як кажуть психологи, дітей, які відповідають всім параметрам зрілості перед вступом до школи, практично немає. У 6-7 років дитина ще дуже легко відволікається на різні подразники, будь то рух сусіда за партою або літаюча муха в класі. Різкі зміни в сприйнятті дитиною інформації відбуваються в 9-10-ти річному віці, саме тоді школярі вже можуть працювати довго й зосереджено.
Як залишатися в безпеці в інтернеті, коли кіберзлочинці і шахраї намагаються використати невизначеність, страх і стрес під час пандемії?
Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки “Про проведення конкурсу на зайняття посад керівників закладів загальної середньої освіти, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва” №76 від 29.04.2020 оголошено конкурс на зайняття посади керівника Спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 24 ім.О.Білаша з поглибленим вивченням іноземних мов Шевченківського району міста Києва.
https://don.kyivcity.gov.ua/
Психологічна підтримка: 5 порад як дивитися новини про COVID-19
Як не підхопити погану звичку на карантині?
Під час карантину, коли майже весь свій час ми проводимо вдома, дуже легко можна піддатися спокусі й підхопити якусь шкідливу звичку. Для вас ТОП-10 найпоширеніших звичок, від яких варто утриматися. Read more…
