Лист – подяка

Адміністрація спеціалізованої школи № 24,

батьківський, учнівський та учительський

колективи висловлюють щиру подяку

адміністрації Київського міського Будинку Вчителя та

особисто директору Мельник Ларисі Федорівні

за допомогу в організації проведення гала-концерту

з нагоди 50-річчя спеціалізованій школі № 24

з поглибленим вивченням російської мови та літератури

08 листопада 2013 року.

З повагою, директор школи Світлана Кудляк

З Днем народження, рідна школо!

Шановний педагогічний, учнівський та батьківський колективи!

Вітаю всіх Вас із 50-річчям нашої рідної школи! Звісно, що дім, в якому ми живемо, для нас найрідніший, а для вчителів та учнів школа є другим домом, тож бажаю в цей прекрасний святковий день нашому дому тепла та затишку, успіхів та процвітання.

Свято ми зустрічаємо вагомими результатами в справі навчання та виховання підростаючого покоління.

Щиро бажаю Вам міцного здоров’я, упевненості у завтрашньому дні, благополуччя.

                                                    Світлана  Кудляк, директор школи.

 

Якісна підготовка до ЗНО-2014

Read more…

Шановна Наталіє Львівно, вітаємо Вас з Днем народження

З ювілеєм Вас вітаєм!
Щоб стільки ж раз весна цвіла!
Сьогодні щиро Вам бажаєм
Здоров’я, щастя й тепла!
Щоб шлях Ваш був такий широкий,
Щоб мало було перешкод,
Щоб ювілей справляли сотий!
Не знали б Ви тяжких турбот!
Ми Вам бажаєм довго жити,
Щоб внуки виросли – гей-раз!
Щоб мали Ви кого любити,
І щоб любили міцно Вас!
Щоб було все гаразд в роботі.
Вона, звичайно, не проста.
Щоб було все – і “за”, і “проти”,
Як компроміс – життя-буття!
Ми щиро Вас поздоровляєм!
Добра Вам зичимо сповна,
Багато світлих днів бажаєм!
І довгі, довгії літа …

Про проведення пробного ЗНО в 2014 році

Історія школи (1963-2023р.р.)

План роботи «Школи свідомого батьківства» на 2013/14 н.р.

План роботи

«Школи свідомого батьківства»

при управлінні освіти Шевченківської  районної

в місті Києві державної адміністрації

на 2013/14 н.р

08.10.2013

 1. «Особливості психологічного супроводу першокласника в адаптаційний період» – Школа свідомого батьківства в рамках засідання адаптаційного клубу «Орієнтир».

2. Організація і планування роботи «ШСБ» на 2013/14 навчальний рік.

(Для батьків учнів першокласників)

В.М.Почупайло

С.В.Мурзіна

Практичні психологи

СЗШ № 58

——————————————————————————-

28.11.2013

1. «Соціально-психологічні чинники та профілактика правопорушень

серед підлітків»  (круглий стіл)

2. Методичні рекомендації щодо профілактики правопорушень серед неповнолітніх (практичні заняття)

Т.Г. Харитонова

В.І. Пишний

А.В. Букань, начальник відділу кримінальної міліції Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві

О.М. Дмитренко, начальник Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

——————————————————————————-

30.01.2014

 1. «Сім’я як чинник всебічного розвитку учня – підлітка». Опанування батьками негативними емоціями і емоційними станами невротичного характеру в процесі взаємовідношень з дітьми підліткового віку.  Психологічна підтримка батькам.  (Майстер-клас).

2. «Діти і макросередовище – неформальне спілкування, тусовки, перебування поза межами школи і дому. Організація безпечного простору. Формування навичок самозахисних механізмів у дітей у ситуаціях підвищеної психогенності». Безпека в Інтернет – мережі. Формування медіа грамотності»

(Для батьків учнів середньої і старшої школи)

 В.М.Почупайло

М.Г.Троцька

——————————————————————————-

24.04.2014

1. Диспут-дискусія:

Помилки виховання в сім’ї і їх наслідки. Звідки беруться «погані» діти?

2. Тренінг з елементами медіації:

Пошуки шляхів оптимальної взаємодії батьків і дітей. «Співдружність без конфліктів».(Для батьків учнів усіх вікових категорій)

В.М.Почупайло

——————————————————————————–

22.05.2014

 1. Підсумкова конференція батьківської громади і «Школи свідомого батьківства «Батьківська просвіта»:  «Наші діти – наше майбутнє». Батьківський авторитет. Психолого-педагогічні основи індивідуального підходу у вихованні дитини в сім’ї.

2. Підсумковий семінар на тему «Сучасна модель вихованої дитини і успішного школяра».

3. Результати і перспективи роботи Школи свідомого батьківства.

Анкетування щодо побажань батьківської громади з питань покращання роботи Школи свідомого батьківства на наступний навчальний рік. (Для батьків учнів усіх вікових категорії)

В.М.Почупайло

Т.Г. Харитонова

Вебінар – сучасний елемент дистанційної освіти

В умовах переходу до дистанційного навчання вебінари стають базовою технологією, забезпечуючи інтерактивну взаємодію учнів і викладачів.

Володіючи масою переваг, вебінар як формат навчання, здатний стати серйозною альтернативою традиційним формам занять.

Отже, що собою представляє вебінар? Вебінар (від англ. скор. «web-based seminar») – онлайн-семінар, лекція, презентація тощо, організована за допомогою веб-технологій у режимі прямої трансляції.

Основа вебінару – програмне забезпечення («віртуальний клас»), яке дозволяє організувати спілкування між географічно віддаленими користувачами в режимі реального часу. Віртуальний клас може працювати в середовищі як Інтернету, так і локальної мережі.

Він об’єднує в єдиному інтерфейсі різні інструменти комунікації:

• відео- та голосовий зв’язок;
• текстовий зв’язок (чат);
• «білі дошки» для спільного малювання;
• демонстрування презентації (у тому числі колективний перегляд відео);
• обмін документами Microsoft Office;
• демонстрування Робочого столу або активних програмних додатків із комп’ютеру ведучого;
• інструментарій для проведення опитувань і голосувань серед учасників, а також їх тестування (при цьому підрахунок результатів відбувається автоматично, і вони можуть бути негайно пред’явлені аудиторії).

Незважаючи на те, що схема проведення вебінару виглядає досить простою, слід зауважити, що й рівні проведення вебінару теж бувають різні. Щоб досягти високого рівня треба витратити багато сил. Існують профільні спеціалізовані фірми, які займаються виключно організацією вебінарів і допомогою в їх проведенні.

Конкурентоспроможність різних платформ буде визначатись наявністю тих чи інших технічних можливостей, але ми б не рекомендували споживачам послуги орієнтуватись виключно на них: урешті-решт, головне у вебінарі – якість отримуваних знань.

Відмінність вебінару від відеоконференції полягає в можливості іноді досить великої кількості глядачів перетворюватись на реальних співрозмовників, при наявності встановленого мікрофона та ще краще – вебкамери (відеокамери). При відсутності у слухача бажання або можливості виступити, але при наявності бажання поставити запитання, окрім основного вікна з доповідачем, є вікно зі списком онлайн-учасників – тих хто дивиться через мережу та вікно чату з можливістю в письмовій формі поставити запитання.

При всій різноманітності технічних засобів та інструментів, що використовуються для проведення вебінарів, можна виділити останню частину визначення вебінару – «Передачу знань в інтерактивному режимі». Саме ця частина відображає все різноманіття форматів вебінарів як заходів.

У числі основних переваг вебінару:

• відсутність географічних обмежень;
• розмір аудиторії, обмежений лише технічними можливостями та завданнями заходу;
• економія часу та засобів як організатора, так і учасників.

Урахувавши всі переваги вебінару ми вирішили впровадити його в навчальний процес. Особливо зручним на нашу думку, є можливість спілкування зі спеціалістом і консультування з ним. І за таких умов йому не обов’язково приїздити до навчального закладу.

Проаналізувавши наш досвід використання вебінару (протягом 2010/12 навчальних років), ми дійшли висновку: найбільш дієвим і корисним він виявився в роботі на канікулах і при консультаціях до домашнього завдання. У такому випадку вебінар чи не єдиний засіб, що дозволяє одночасно провести консультацію з великою кількістю учнів. До того ж, якщо в когось не було можливості взяти участь у вебінарі, запис його проведення залишається на сервері, і його можна буде переглянути пізніше.

Сьогодні для цього не має жодних перешкод, адже комп’ютер, веб-камера, гарнітура та доступ до глобальної мережі є практично в кожного. При цьому не потрібно встановлювати додаткових програм.

Як і все нове, вебінар приваблює сучасну молодь. Його використання саме зараз дає позитивні результати.

Проте, за нашими спостереженнями, є у вебінару й недоліки. Але ці недоліки не є суттєвими в порівнянні з традиційними формами аудиторного заняття (не можна побачити емоційну реакцію учасників, менше можливостей для контролю).

Що стосується дистанційних форм, то в наш час вебінар, можливо, є найефективнішою технологією, маючи такі переваги:

• високий ступінь інтерактивності – тобто учасники вебінару мають можливість більш активно взаємодіяти з ведучим (виконувати завдання, брати участь в опитуваннях, ставити свої запитання  тощо) в порівнянні з традиційним дистанційним навчанням;
• створення ситуації успіху в навчальній діяльності шляхом використання найсучасніших інформаційно-комунікаційних технологій;
• кількість учасників заняття (заходу) не обмежена рамками аудиторії;
• після завершення заняття (заходу) залишається запис, який теж можна використовувати в цілях навчання;
• технологія полегшує запрошення в якості консультантів у віртуальну кімнату цікавих співрозмовників.

Стосовно технічної складової. Звичайно, конференцію можна провести засобами Skype. Але Skype має обмеження – десять учасників. Тоді на допомогу приходять готові платформи для проведення вебінарів. Проаналізувавши співвідношення ціна/якість, поспілкувавшись на багатьох форумах, ми зупинились на платформі BigBlueButton. Вона представляє собою контейнер віртуальної машини для VMware на базі Linux. Уже після першого запуску у VMware Player система готова до роботи – лише потрібно звернутись до неї засобами браузера, уписавши її IP в поле адреси. Цю адресу за замовчуванням система BigBlueButton отримує від локального DHCP-сервера. Дізнатись її можна, виконавши команду конфігурування bbb-conf-setip. Учасники під’єднуються до зустрічі по тому ж самому IP, уведеному у браузері.

Підсумовуючи все вище сказане, можна зробити кілька висновків.

Уже під час індивідуальних зустрічей із учнями можна було побачити: вебінар дав свої позитивні результати. Частина роботи, яку учні виконали спираючись на консультацію під час семінару, вимагала мінімум коректив.

Для учнів упровадження різних інноваційних технологій у навчальний процес викликає зацікавлення. З’являється більше ініціативи до самостійного вивчення предмету.

Уже з цього можна зробити такий висновок: саме за такими засобами роботи, як вебінар – майбутнє дистанційної освіти.

Загально-шкільна конференція (звіт за 2012/2013 н.р.)

Read more…

Вітаємо переможців гри-випробування «Юний рятувальник-2013»

З нагоди відзначення Дня рятівника 17 вересня 2013 року на базі СДЮШОР № 6 (стадіон «Піонер») 12 учнівських команд загальноосвітніх навчальних закладів району (№ 1, 23, 24, 27, 28, 61, 95, 97, 139, 172, 175, 199) взяли участь у грі-випробуванні «Юний рятувальник-2013».

Перший заступник голови Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Олександр Малихін у ході урочистого відкриття свята привітав усіх присутніх та вручив відзнаки Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації кращим вчителям фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів району.

Змагання проходили в п’ять етапів, під час яких юні рятувальники вміло змагалися на швидкість та спритність, перевірили свої знання та вміння орієнтуватися в різних життєвих та надзвичайних ситуаціях, долати труднощі та перешкоди. А гостей свята розважали запальними номерами Дитячий народний спортивно-танцювальний ансамбль «Пульс» Центру творчості дітей та юнацтва «Шевченківець» та композиціями з аеробіки від представників фітнес-клубу «Фіткерс».

За підсумками роботи суддівської колегії призові місця були розподілені так:

І місце – СЗШ № 27,

ІІ місце – СШ № 139,

ІІІ місце – СШ № 24.

Переможці змагань були нагородженні Дипломами Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, солодкими та цінними подарунками.

Вітаємо переможців гри-випробування!

Фоторепортаж

Використання навчальної літератури для керівництва в роботі.

Лист Міністерства освіти і науки України від 05.09.13№1/9-607 про використання навчальної літератури для керівництва в роботі:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-607 від 05 вересня 2013 року

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту
Автономної Республіки Крим,
управління освіти і науки обласних,
Київської та Севастопольської міських
державних адміністрацій
Інститути післядипломної педагогічної освіти

Про використання навчальної літератури

Інформуємо, що відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.08.2012 № 882 “Про використання навчальної літератури у загальноосвітніх навчальних закладах” в організації навчально-виховного процесу загальноосвітнім навчальним закладам дозволено використовувати лише навчальні програми, підручники та навчально-методичні посібники, що мають гриф Міністерства або схвалені відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти.

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах, щорічно друкується в Інформаційному збірнику Міністерства та розміщується на офіційних веб-сайтах Міністерства (www.mon.gov.ua) та Інституту інноваційних технологій і змісту освіти (www.iitzo.gov.ua).

Відповідно до Порядку надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 17.06.2008 № 537 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 липня 2008 р. за № 628/15319, Міністерством встановлено два види грифів:

• “Затверджено Міністерством освіти і науки України”;
• “Рекомендовано Міністерством освіти і науки України”.

За умови позитивного висновку відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерством освіти і науки України навчальній літературі може надаватися дозвіл до використання у загальноосвітніх навчальних закладах із записом “Схвалено для використання у загальноосвітніх навчальних закладах”.

На звороті титульного аркуша навчального видання вказуються номер і дата листа або наказу Міністерства освіти і науки України, яким надано гриф, або номер і дата листа-підтвердження Інституту інноваційних технологій і змісту освіти про схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Окрім цього, звертаємо увагу на те, що окремі видавництва з метою уникнення розгляду рукописів навчальної літератури предметними комісіями Науково-методичної ради з питань освіти під час видання продукції фальсифікують інформацію щодо отримання навчальною літературою відповідних грифів Міністерства освіти і науки України.

Для цього на титульних сторінках навчальних видань здійснюються написи, що вводять в оману вчителів і батьків. Наприклад: “Посібник підготовлений відповідно до навчальної програми, затвердженої Міністерством освіти і науки України”, “Посібник розроблений до підручника, який затверджений (рекомендований) Міністерством освіти і науки України”, “Посібник схвалений предметною комісією” (проте не зазначалось, якою саме комісією), “Схвалено до використання в загальноосвітніх навчальних закладах Вченою радою того чи іншого вищого навчального закладу”, тощо. З метою реалізації неякісної та фальсифікованої продукції в закладах освіти видавці обґрунтовують дозвіл їх використання в навчальних закладах з посиланням на зазначені написи.

Вищенаведені дані не відповідають вимогам і спотворюють інформацію, яка підтверджує доцільність використання навчальних видань.

Також, повідомляємо, що у зв’язку із набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 р. № 462 “Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти” та постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392 “Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти” розпочинаючи з 2012/2013 навчального року у загальноосвітніх навчальних закладах буде використовуватися лише та навчальна література, яка розроблена відповідно до новостворених навчальних програм та яка має відповідні грифи Міністерством освіти і науки України за умови її відповідності авторським концепціям підручників-переможців Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 1-4 та 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, створених цим же авторським колективом або за їх участі у розробці рукопису чи за наукової редакції керівника авторської концепції підручника-переможця.

Звертаємо увагу на те, що всі попередньо видані навчальні посібники для учнів 1-х, 2-х та 5-х класів загальноосвітніх навчальних закладів видані раніше (до 2012 року) не відповідають новим навчальним програмам, які діятимуть з 1 вересня 2013 року та надалі використовуватися у навчально-виховному процесі не можуть.

Міністерство освіти і науки України, Державна інспекція навчальних закладів, Інститут інноваційних технологій і змісту освіти продовжують здійснювати заходи щодо забезпечення використання у загальноосвітніх навчальних закладах тільки якісної навчально-методичної літератури, яка пройшла експертизу та отримала відповідний гриф.

Звертаємо Вашу увагу на те, персональну відповідальність за використання у навчально-виховному процесі навчальної літератури, яка не має відповідного грифа Міністерства або схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах, покладено на керівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Просимо вищезазначену інформацію довести до відома керівників навчальних закладів, вчителів, батьків та учнів.

Заступник Міністра       Б. М. Жебровський

Літературний конкурс до Дня вчителя та фотоконкурс “Мій перший день у школі”.

Запрошуємо прийняти участь у конкурсах… За ініціативи та підтримки Всеукраїнського благодійного фонду “Діти передусім” у загальноосвітніх навчальних закладах району з 02.09.2013 року проводиться літературний конкурс до Дня вчителя та фотоконкурс “Мій перший день у школі”. Просимо надати роботи конкурсантів до відділу виховної та спортивно-масової роботи управління освіти (вул. Зоологічна, 6-А, каб. 2.11) в терміни: –       до 27.09.2013 року – роботи літературного конкурсу; –       до 04.10.2013 року – роботи фотоконкурсу. У разі необхідності додаткових конкурсних листівок просимо звертатись до відділу виховної та спортивно-масової роботи управління освіти за телефоном 489-02-47 або на e-mail: [email protected]

Золоті правила педагога

1. Прийшов у школу — зроби розумне й шляхетне лице.

2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє ди­тинство й про всякий випадок з’їж морозиво.

3. Гроші й педагогіка — речі мало сумісні.

4. Нехай усі манекенниці світу, побачивши твою посмішку, подадуть у відставку.

5. Не заходь у душу до дітей, якщо тебе про це не просили.

6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.

7. Жартуй доти, доки не навчишся.

8. Пам’ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель — спопелити душу.

9. Приходити на урок треба настільки підготовленим, щоб знати точ­но: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.

10. Щоразу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.

11. Намагайся їсти щодня.

12. Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге й щасливе педагогічне життя.

13. Ніколи не чекай похвали, а намагайся відразу ж з’ясувати, як уза­галі з нею справи до неї ставляться.

14. Люби кого-небудь, крім школи, і тоді в тебе буде все в порядку.

15. Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти — артист, ти — най­кращий педагог, ти — найщасливіша людина.

16. Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.

17. Пишайся своїми помилками, і тоді в тебе їх буде з кожним роком усе менше.

18. Вищим проявом педагогічної успішності є усмішки на обличчях дітей.

19. Якщо ти вмієш звичайний факт подати як відкриття й домогтися подиву й захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.

20. Пам’ятай: гарні педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.

21. Віддай школі все, а, вийшовши зі стін школи, почни нове життя.

22. Постарайся завжди бути здоровим, навіть якщо в це хтось не по­вірить.

23. Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: «Ось учитель­ка пішла».

24. Не спи на уроці — поганий приклад заразливий.

25. Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.

26. Пам’ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.

27. Добре, якщо пізнього вечора, коли ти згадаєш своїх учнів, облич­чя твоє осяє усмішка.

Права та обов’язки батьків по вихованню та розвитку дитини

Права та обов’язки батьків по вихованню та розвитку дитини

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Турбота про підростаюче покоління хвилює не тільки громадськість нашої держави, але й весь світ. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини.

Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування про неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Оскільки батьківські права є правами на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються. Батьки не можуть передавати будь-кому ці права або відмовлятися від них, але мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці згідно із законом України від 26 квітня 2001 р. “Про охорону дитинства” (ст. 12).

Законодавство України, а саме Сімейний кодекс України в ст. 150, визначає, що батьки зобов’язані виховувати дитину у повазі до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов’язані поважати дитину, готувати її до самостійного життя.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування про неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Оскільки батьківські права є правами на виховання дитини, вони надаються батькам до досягнення дитиною повноліття, після чого припиняються. Батьки не можуть передавати будь-кому ці права або відмовлятися від них, але мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

При неналежному виконанні батьками (одним із них) обов’язку по вихованню дітей або зловживанні батьківськими правами дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї. Вона має право звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій. Дитина має також право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо До суду, якщо вона досягла 14-річного віку.

Законодавчо встановлений принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей, і жоден із них не має будь-яких переваг. Питання щодо виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не заважає нормальному розвиткові дитини.

Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов’язків тим із них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов’язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

Згідно зі ст. 154 Сімейного кодексу України батьки мають право на самозахист дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як законні представники без спеціальних на те повноважень. Вони мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом. Неповнолітні батьки мають такі ж права та обов’язки щодо дитини, як і повнолітні, й можуть їх здійснювати самостійно, а по досягненні неповнолітніми батьками чотирнадцяти років мають право на звернення до суду за захистом прав та інтересів своєї дитини. Неповнолітні батьки у суді мають право на безоплатну правову допомогу.

На органи опіки і піклування покладено вирішення спорів щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. Так, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкування з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших питань, що мають істотне значення для справи. Рішення органу опіки та піклування є обов’язковим для виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від неї.

Якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий із батьків має право на звернення до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це стосується інтересів дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

За заявою заінтересованої особи суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобов’язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За матеріалами: shev.gov.ua

Що таке майстер-клас

Учителю необхідно постійно вчитись, учитись один в одного. І кращим збудником для цього має стати взаємообмін професійним досвідом…

 

Професійна майстерність завжди є плодом досить тривалої практичної праці вчителя. Але праці осмисленої, наповненої вдумливими роздумами над усілякими проблемами своєї професійної діяльності.

Майстерність приходить з роками або, як стверджують злі язики, не приходить зовсім. У сьогоднішньому контексті професійна майстерність означає насамперед уміння швидко та якісно вирішувати освітньо-виховні задачі, а якщо бути ще більш точним, то сьогодні активно впроваджується у практичну педагогіку технологічна парадигма розвитку професіоналізму, що означає здатність учителя гранично точно ставити освітньо-виховні задачі та логічно, послідовно, найбільш оптимальним шляхом вирішувати їх.

Стає ясно, що сучасний учитель-професіонал повинен відрізнятись “обличчям незагального виразу”. Досягти ж цього результату сьогодні вкрай непросто. Реалізовані нині варіативні освітні моделі, специфікація освітньо-виховного простору, який організують, висувають на передній план пріоритет індивідуалізації професійної діяльності вчителя.

Ідея змагальності як би відступає на другий план, але не зникає зовсім. Просто парадигма “інноваційності” професійного досвіду стає лідируючою в оцінці якості роботи педагога. Професійний шлях учителя-інноватора не завжди тріумфальний. Гіркота тимчасових поразок – незмінний супутник шукаючого педагога-практика. Отримати з цього гідні уроки – значить стати майстром своєї справи, педагогом-професіоналом.

Високий клас майстерності вчителя, а саме так в одному з варіантів можна пояснити ідею майстер-класу, саме й повинен бути відзначений утіленими в життя ознаками інноваційності. Але інноваційності не спонтанно-емпіричної, а відзначеної свідомістю свого професійного досвіду, його системною опрацьованістю, вивіреністю до рівня технологічно послідовного алгоритму педагогічних дій, що ведуть до заздалегідь позначеного виховно-освітнього результату. Це досить важлива й відповідальна процедура, яка високо цінується в роботі будь-якого майстер-класу.

Для успішного проведення майстер-класу вчителю потрібна технологія не ситуацій ноемпіричного, а системного реагування на проблеми, що виникають перед ним. Для повноцінного використання технології потрібна системно-цільова свідомість випереджального досвіду, відрефлексованість на цілісній науково-методичній основі. Саме таке оброблення досвіду дає вчителю практику не тільки успіх у роботі, а й реальну можливість складно й послідовно, з користю для справи представити свої досягнення колегам, адміністрації, методичному об’єднанню, нарешті, атестаційній комісії.

Оптимальною формою на сьогодні саме і є майстер-клас. Фактор “взаємо” тут особливо важливий. Адже пряме відтворення, механічне повторення професійних досягнень сьогодні практично безперспективне, воно не дасть належного ефекту. Особистісний фактор у професійній діяльності вчителя сьогодні як ніколи раніше вимагає врахування й уваги. Будь-які професійні успіхи так чи інакше “замішані” на індивідуально-психологічній основі.

Отже, майстер-клас є унікальною за своїм типом формою нарощування професіоналізму вчителя в тій чи іншій конкретній сфері “педагогічного відтворення”. Але як і будь-яка інша форма роботи з професійним досвідом учителя, вона вимагає невпинного “шліфування” й удосконалення.

Нескінченно правий В. Сухомлинський, стверджуючи, що “стає майстром педагогічної праці швидше за все той, хто відчув у собі дослідника”. Презентація напрацьованого професійного досвіду для його обміну та взаємообміну в ході проведення майстер-класу пред’являє досить істотні вимоги і до сторони, яка демонструє свій досвід, і до сторони сприймаючої й оцінюючої. У цьому зв’язку виникає проблема науково-методичної компетентності учасників майстер-класу. Перед учителем-майстром постає ціла низка проблем:

• Які грані свого досвіду краще представити для осмислення в ході майстер-класу?
• Яким чином краще зробити це?
• Чи давати в більшому обсязі приклади практичної роботи з дітьми, залишивши для їх колективної інтерпретації більш велике поле вільних концептуальних парадигм?

Усі ці й багато інших аналогічних запитань висувають сьогодні форму майстер-класу в ряд особливо пріоритетних і перспективних ланок систематичного активного підвищення кваліфікації фахівців району, міста, області, регіону та країни в цілому. Учителям є чим поділитись, але питання полягає в тому, як це краще зробити, як забезпечити проведення майстер-класів на якісно високому рівні.

Велика роль у такого роду пошуково-дослідницькій роботі районних інформаційно-методичних центрів, де насамперед і повинна бути зосереджена інформаційна база даних про інновацій ний досвід. Але не тільки база даних. Інформаційно-методичні центри повинні стати найпершою творчою лабораторією з аналітичної обробки наявної інформації, без чого у принципі не варто вести мову про майстер-клас.

Результатом такого аналітичного оброблення досвіду повинен стати науково-методичний опис досвіду, його схематизована оцінка за адекватним алгоритмом проведеного аналізу. По суті, потрібне розгорнуте уявлення про центральну ланку педагогічного досвіду, його “ядерну” частину, “стрижень”, дійсне джерело успіхів, які досягаються конкретним педагогом. Саме тому підготовка та проведення майстер-класів є копіткою працею, результати якої дадуть про себе знати в повному обсязі набагато пізніше.

Кілька зауважень методичного порядку. У підготовці та проведенні майстер-класу досить важливе поєднання “здорової” описовості наявного досвіду й аналітичності, що розуміється в даному випадку як здатності учасників (а насамперед самого педагога-майстра) “усередині” свого досвіду зрозуміти внутрішні психолого-педагогічні та методичні “пружинки”, принципи й механізми здійснюваної системи педагогічних дій. Будь-які крайності тут неприпустимі, потрібна гармонія теоретико-аналітичного й описово-методичного начал.

Відразу ж виникає питання про наявність у педагога письмово оформлених теоретико-аналітичних розробок або яких-небудь інших ілюстративно-методичних матеріалів. Адже їх наявність дозволяє учасникам майстер-класу за гранично короткий час зануритись у суть представленого педагогічного досвіду. Інакше спонтанне педагогічно непослідовне, а краще сказати, педагогічно безграмотне занурення в досліджуваний досвід займе багато часу й не дасть імпульсу для плідних дискусій. Єдиним результатом такого майстер-класу може стати тільки досада з приводу дарма загубленого часу.

З іншого боку, не можна списувати з рахунків і ту важливу обставину, що учасники конкретного майстер-класу самі мусять бути професійно готовими до докладного теоретико-методичного аналізу досвіду, який вони представляють. Ще один важливий момент технології підготовки та проведення майстер-класу стосується прояснення випереджального питання про те, на якому принципово можливому структурному рівні професійного досвіду вчителя реалізується та чи інша авторська інноваційна ідея.

В якості універсальної робочої схеми можна запропонувати як мінімум чотирьох ланкову модель опрацювання професійного досвіду вчителя в майстер-класі:

• рівень частково-предметних технологій, системи технологічних дій, пов’язаних із засвоєнням дітьми спеціально-профільних навчальних компетентностей із даного предмета;
• рівень загальнометодичного порядку. Він більш широкий та об’ємний, що допускає перенос напрацьованих учителем-майстром технологічних моделей і на сферу інших навчальних предметів, предметних галузей, реалізованих у даній освітній установі;
• рівень психологічний, що забезпечує педагогічну результативність за рахунок залучення в навчальний процес тих чи інших індивідуально-психологічних структур дитини, у процес створення мотиваційно-запитного освітньо-виховного простору, який організується вчителем;
• рівень власне педагогічний, що задає свою особливу логіку вибудовування професійних педагогічних дій учителя, і вже цим, власне кажучи, пояснюється багато й багато чого в результатах, яких досягає педагог-майстер.

Звичайно, значна кількість практичних досягнень учителів-інноваторів захоплюють усі перераховані рівні. Проте поелементний аналіз досвіду, що представляється, за даною універсальною схемою створює умови для послідовного розбору досвіду, не руйнуючи його цілісності й у той же час дозволяючи проникнути в його сутнісне «ядро», у розуміння індивідуального стилю професійної діяльності педагога. Сказане ставить реальну практичну задачу для тих, хто готується до майстер-класу, – знайти адекватні форми та способи представлення свого досвіду. Тут і письмові теоретико-методичні розробки, з якими учасники майстер-класу можуть познайомитися заздалегідь, і різноманітні методичні ілюстрації у вигляді схем, таблиць, моделей, нарешті, у вигляді ескізних відео-замальовок принципово важливих фрагментів уроків, факультативів.

На завершення ще одне важливе зауваження про методику підготовки та проведення майстер-класу. Представлення досвіду на майстер-класі буде однобічним і неповним, якщо не оглянути результати педагогічного досвіду в широко зорієнтованому контексті, не спробувати дати розгорнуту панораму різноманітних думок і його оцінок. Тут важливі і думка випускників, і погляд батьків, і вчителів-колег.

Така розмаїтість створить саме те проблемно-дискусійне поле, яке, будучи звільнене від однозначності думок і тлумачень організаторів майстер-класу, створить досить бажану атмосферу відкритості думок, багатопрофільності оцінок, багаторакурсності в розгляді й інтерпретації інноваційного досвіду, що представляється.

Форма роботи майстер-класу в найсильнішому ступені залежить від напрацьованого вчителем стилю своєї професійної діяльності, яка, в остаточному підсумку, й задає на майстер-класі споконвічну точку відліку в побудові загальної схеми проведення цього цікавого організаційно-педагогічного заходу. А ініціатива, бажання та прагнення педагога-майстра представити свій досвід у цій організаційно-педагогічній формі сторицею окупляться можливістю одержати такий необхідний будь-якому справжньому професіоналу матеріал для творчих роздумів, подальшого послідовного вибудовування свого поступального руху до висот справжнього педагогічного професіоналізму, активного сходження шляхом безперервного професійного росту та самовдосконалення.

Автор: Л. Боровіков

 

Типова інструкція з діловодства у ЗНЗ усіх типів і форм власності

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

        Наказ Міністерства  освіти  і науки України

        28 липня 2013 року № 1239

 

 ТИПОВА ІНСТРУКЦІЯ

з  діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності

1. Загальні положення

1.1. Типова інструкція з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності (далі – Інструкція) розроблена відповідно до вимог законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року  № 1242 «Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», наказу Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за № 571/20884.

1.2. Інструкція  встановлює  загальні вимоги щодо документування управлінської інформації, організації роботи з документами та перелік  типових документів, що обов’язково створюються під час діяльності  загальноосвітніх навчальних закладів із зазначенням строків зберігання (додаток 9).

1.3. Дотримання вимог і рекомендацій щодо порядку здійснення документування, встановлених цією Інструкцією, є обов’язковим для всіх працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

 Працівники, прийняті на роботу, повинні бути ознайомлені з вимогами Інструкції та виконувати їх.

1.4. Державний нагляд (контроль) за виконанням вимог цієї Інструкції здійснюють Державна інспекція навчальних закладів України та центральні органи виконавчої влади, орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері освіти, місцеві органи управління освітою, яким підпорядковані загальноосвітні навчальні заклади.

1.5. Відповідальність за організацію діловодства, зміст, якість підготовки та оформлення документів в загальноосвітніх навчальних  закладах  несуть  їх  керівники.

1.6. Організація діловодства в загальноосвітніх навчальних закладах покладається на спеціально призначену (призначених) для цього особу (осіб). Спеціально призначена особа, відповідно до покладених на неї завдань:

здійснює реєстрацію та веде облік документів;

організовує документообіг, формування справ, їх зберігання;

здійснює поточний контроль за  своєчасним  розглядом  та  проходженням документів в установі;

забезпечує дотримання єдиних вимог щодо підготовки документів
та організації роботи з ними в умовах електронного документообігу;

узагальнює інформацію про документообіг, що необхідна для
прийняття управлінських рішень;

організовує збереження  документаційного  фонду та користування ним тощо.

2. Документування діяльності та загальні вимоги до складення та оформлення документів загальноосвітніх  навчальних закладів

 

2.1. Документування діяльності загальноосвітніх  навчальних закладів полягає у створенні документів, у яких фіксується інформація про управлінську (організаційно-розпорядчу) діяльність та здійснення навчально-виховного процесу.

2.2. Підставою для створення документів є необхідність засвідчення наявності та змісту діяльності, переведення, зберігання і використання інформації протягом певного часу або постійно.

2.3. У загальноосвітніх навчальних закладах діловодство здійснюється державною мовою.

Документи, які надсилаються іноземним адресатам, оформлюються українською мовою або мовою держави-адресата, або однією з мов міжнародного  спілкування.

2.4. Вимоги до документування діяльності на бланках

2.4.1.  Організаційно-розпорядчі документи можуть оформлюватися  на бланках, що виготовляються згідно з вимогами цієї Інструкції.

Бланки кожного виду виготовляються на основі кутового або поздовжнього розміщення реквізитів.

Реквізити заголовка розміщуються центрованим (початок і кінець кожного рядка реквізиту однаково віддалені від меж зони розташування реквізитів) або прапоровим (кожний рядок реквізиту починається від лівої межі зони розташування реквізитів) способом.

Зразок бланка загальноосвітнього навчального закладу на основі кутового розміщення реквізитів наведено у додатку 1.

Зразок бланка загальноосвітнього навчального закладу на основі поздовжнього розміщення реквізитів наведено у додатку 2.

2.4.2. Для виготовлення бланків використовуються аркуші паперу формату А4 (210 х 297 міліметрів)  та А5 (210 х 148  міліметрів).

Дозволено використовувати бланки формату А3 (297 х 420 міліметрів)  для  оформлення  документів  у  вигляді  таблиць.

Бланки документів повинні мати такі поля (міліметрів):

30 – ліве;

10  – праве;

20  – верхнє та нижнє.

2.4.3. Бланки документів повинні містити наступні реквізити: найменування загальноосвітнього навчального закладу, ідентифікаційний код юридичної особи, поштова адреса, із зазначенням індексу підприємства зв’язку, номер телефону, e-mail (за наявності), номер реєстраційного рахунку в обслуговуючій фінансовій установі (за потреби), місце для зазначення дати, реєстраційного індексу, посилання на дату та реєстраційний  індекс  вхідного документа.

2.4.4. Бланки документів повинні виготовлятися друкарським способом або за допомогою  комп’ютерної техніки на білому папері  високої  якості  фарбами  насичених  кольорів.

2.5. Вимоги до складення та оформлення документів:

2.5.1. Документи можуть оформлюватися у відповідних книгах, журналах  або на папері форматом А4 (210 х 297 мм) та А5 (146 х 210 мм). Складання документів на папері довільного формату не дозволяється.

Документ повинен містити обов’язкові для його виду реквізити, що розміщуються в установленому порядку, а саме: найменування загальноосвітнього навчального закладу, ідентифікаційний код юридичної особи, поштова адреса, із зазначенням індексу підприємства зв’язку, номер телефону, e-mail, номер реєстраційного рахунку в обслуговуючій фінансовій установі (за потреби), назву виду документа (крім листів), дату, реєстраційний індекс документа, заголовок до тексту, текст, підпис.

Реквізити поштової адреси загальноосвітнього навчального закладу зазначаються в такій послідовності – назва вулиці, номер будинку, назва населеного пункту, району, області, поштовий індекс.

Під час підготовки та оформлення документів можуть додатково застосовуватись інші реквізити, якщо це відповідає призначенню документа або способу його опрацювання.

2.5.2. Оформлення документів, що виготовляються за допомогою друкувальних засобів або комп’ютерної техніки, здійснюється відповідно до вимог, визначених у додатку 3.

2.5.3. Окремі внутрішні документи (заяви, пояснювальні, доповідні записки тощо) дозволяється оформлювати на білому папері форматом  А4 (210 х 297 мм) та А5 (146 х 210 мм) рукописним способом.

2.5.4. На документах, що складають у загальноосвітньому навчальному закладі його найменування повинно відповідати найменуванню, зазначеному в статуті. Скорочене найменування загальноосвітнього навчального закладу застосовується в разі, коли воно офіційно зафіксовано у статуті. Скорочене найменування подають у дужках (або без них) нижче повної, окремим рядком у центрі.

2.5.5.  Назва виду документа (наказ, рішення, доповідна записка тощо) повинна відповідати назвам, передбаченим Державним класифікатором управлінської документації ДК010-89, що затверджено наказом Державного комітету України по стандартизації від 31 грудня 1998 року № 1024.

2.5.6. Датою документа є відповідно дата його підписання або затвердження. Дата зазначається арабськими цифрами в один рядок у такій послідовності: число, місяць, рік. Дата оформлюється цифровим або словесно-цифровим способом. У разі оформлення дати цифровим способом число і місяць проставляються двома парами цифр, розділеними крапкою;  рік – чотирма цифрами, крапка наприкінці не ставиться (наприклад: 01.06.2013).

У текстах документів, що містять посилання на нормативно-правові акти, та документів, що містять відомості фінансового характеру, застосовується словесно-цифровий спосіб зазначення дат з проставлянням нуля в позначенні дня місяця, якщо він містить одну цифру, наприклад: 03 квітня 2013 року. Дозволяється застосовувати слово «рік» у скороченому варіанті «р.», наприклад: 01 червня 2013 р.

Якщо документ складено не на бланку, дата зазначається нижче підпису ліворуч. Дата документа проставляється посадовою особою, яка його підписує або затверджує.

Примірний перелік документів, що затверджуються з проставлянням грифа затвердження, наведено у додатку 4.

2.5.7. Індексація документів полягає у присвоєнні їм умовних позначень – індексів, які надаються документам під час їх реєстрації.

2.5.8. Адресатами документа можуть бути юридичні особи, їх структурні підрозділи та посадові особи, а також фізичні особи.

Якщо документ адресовано юридичній особі або її структурному підрозділу без зазначення посадової особи, їх найменування наводяться у називному відмінку.

Поштова адреса зазначається у разі надсилання документа разовим кореспондентам.

Якщо документ адресовано керівникові юридичної особи або його заступникові, найменування юридичної особи входить до складу найменування посади адресата, яке наводиться у давальному відмінку.

Якщо документ надсилається посадовій особі, найменування юридичної особи та її структурного підрозділу наводять у називному відмінку, а посаду і прізвище адресата – у давальному.

У разі надсилання документа фізичній особі спочатку зазначається у називному відмінку прізвище, ім’я та по батькові (ініціали чи ініціал імені), потім поштова адреса (вулиця, номер будинку і квартири, населений пункт, район, область, поштовий індекс).

2.5.9. Заголовок до тексту документа повинен містити короткий виклад змісту документа і бути максимально стислим.

Заголовок відповідає на питання «про що?», «кого?», «чого?».

Без заголовка дозволяється складати короткі документи на бланках формату А5, зокрема супровідні листи, телеграми, телефонограми.

2.5.10. Текст документа повинен бути викладений стисло, грамотно, зрозуміло, об’єктивно без повторів та вживання слів і зворотів, які не несуть змістового навантаження, і повинен стосуватися того питання, яке сформульоване в заголовку до тексту.

Текст документа оформлюється у вигляді суцільного зв’язного тексту, анкети чи таблиці або шляхом поєднання цих форм.

У тексті документа, підготовленого відповідно до документів інших установ або раніше виданих документів, зазначаються їх реквізити у такій послідовності: назва виду документа, найменування установи – автора документа, дата, реєстраційний індекс, заголовок до тексту.

Тексти складних і великих за обсягом документів (доповіді, звіти тощо) поділяються на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Пункти у тексті нумеруються арабськими цифрами з крапкою, а підпункти – арабськими цифрами з дужкою.

2.5.11. Посадові особи підписують документи в межах своїх повноважень, визначених статутом загальноосвітнього навчального закладу, посадовими інструкціями, наказом про розподіл обов’язків між керівником та його заступниками тощо. У зазначених документах визначається також порядок підписання документів іншими особами у разі відсутності керівника закладу та посадових осіб, які уповноважені їх підписувати.

Підпис складається з найменування посади особи, яка підписує документ, (повного – якщо документ надрукований не на бланку, скороченого – на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалів (ініціал імені), прізвища.

У разі відсутності посадової особи, яка повинна підписувати документ, його підписує особа, що виконує її обов’язки, або її заступник. У такому разі обов’язково зазначаються фактична посада, ініціали (ініціал імені), прізвище особи, яка підписала документ (виправлення вносять рукописним або машинописним способом, якщо документ неможливо передрукувати). Додавання до найменування посади керівника слів «Виконуючий обов’язки» або «В. о.» здійснюється у разі заміщення керівника за наказом (розпорядженням).

2.5.12. Відбитком печатки закладу засвідчують підпис посадової особи на документах з питань фінансово-господарської діяльності. Відбиток печатки ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ.

2.5.13. Загальноосвітній навчальний заклад може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ньому, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника закладу, його заступників або керівника структурного підрозділу.

У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття осіб на роботу, навчання, засвідчення їх трудових та інших прав у взаємовідносинах із закладом, а також під час формування особових справ працівників загальноосвітній навчальний заклад може виготовляти копії документів, виданих іншими установами  (копії  документів про освіту тощо).

Відмітка «Копія» проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа.

Напис про засвідчення документа складають зі слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «Підпис», наприклад:

Згідно з оригіналом

Керівник навчального закладу підпис ініціали (ініціал імені), прізвище

Дата

Засвідчення підпису печаткою.

2.5.14.  Всі книги та журнали (крім класних), що ведуться у загальноосвітніх навчальних закладах, поаркушно пронумеровуються, прошнуровуються та підписуються керівником. Підпис керівника засвідчується  печаткою навчального закладу.

2.5.15. Книги обліку та видачі (реєстрації) свідоцтв про базову загальну середню освіту, атестатів про повну загальну середню освіту, золоту медаль «За високі досягнення у навчанні» та срібну медаль «За досягнення у навчанні» нумеруються по сторінках, прошнуровуються і підписуються керівником місцевого органу управління освітою, якому підпорядкований загальноосвітній навчальний заклад. Підпис керівника засвідчується  печаткою відповідного органу управління освітою.

2.5.16. Накази з основної діяльності та з кадрових питань (особового складу) оформлюються у друкованому вигляді. Після  підписання керівником, реєструються у книгах реєстрації наказів.

Книги реєстрації наказів з основної діяльності (адміністративно-господарських питань), з кадрових питань (особового складу) повинні містити таку інформацію: номер наказу, дата його реєстрації, заголовок (короткий зміст).

2.5.17. У кінці календарного року оригінали наказів групуються у справи (у хронологічному порядку), кожна сторінка яких нумерується, прошнуровується.

Справи підписуються керівником та спеціально призначеною для ведення діловодства особою. Підписи засвідчуються печаткою загальноосвітнього навчального закладу.

2.6. Ділові папери, які надходять до загальноосвітніх навчальних закладів чи відправляються з них, реєструються в журналі вхідної та вихідної кореспонденції. У вихідній кореспонденції (вихідній документації) виправлення не допускаються. Виправлення в діловій документації засвідчуються підписом керівника та печаткою загальноосвітнього навчального закладу.

2.7.  Вся ділова документація зберігається в спеціально обладнаних приміщеннях, шафах чи сейфах з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних» і не повинна мати доступу третіх осіб.

2.8. Технології автоматизованого опрацювання інформації в загальноосвітньому навчальному закладі повинні відповідати  вимогам  цієї  Інструкції.

 

3. Особливі вимоги складення деяких видів документів

 3.1.   Наказ (розпорядження).

3.1.1. Наказ (розпорядження) – документ, який засвідчує  рішення  організаційно-розпорядчого характеру.  Накази (розпорядження) видаються з основних питань діяльності, адміністративно-господарських питань та кадрових питань (особового складу) загальноосвітнього навчального закладу.

3.1.2. Наказ (розпорядження) підписується відповідно до пункту 2.5.11. цієї Інструкції.

3.1.3. Після підписання наказу (розпорядження) зміни до нього      вносяться лише шляхом видання нового наказу (розпорядження) про внесення змін.

3.1.4. Наказ (розпорядження), як правило, оформлюється  на  бланку загальноосвітнього навчального закладу.

Зміст наказу (розпорядження) коротко викладається в заголовку, який починається з прийменника «Про» та складається за допомогою віддієслівного іменника («Про затвердження…», «Про створення…») або іменника  («Про підсумки…»).

3.1.5. Текст наказу (розпорядження) з питань основної діяльності загальноосвітнього навчального закладу та адміністративно-господарських  питань складається з двох частин – констатуючої (преамбули) і розпорядчої.

У констатуючій частині зазначаються підстава, обґрунтування або    мета видання наказу. Зазначена частина може починатися із слів «На  виконання…», «З метою…» тощо. Якщо  документ  видається  на підставі  іншого розпорядчого документа,  в констатуючій частині зазначаються        назва виду   цього  документа,  його автор,  дата, номер та заголовок. Крапка в кінці констатуючої частини не ставиться.

Розпорядча частина наказу починається із слова «НАКАЗУЮ», розпорядження може починатися із слова «ЗОБОВ᾿ЯЗУЮ», яке  друкується  з  нового  рядка  великими  літерами  без відступу  від  лівого поля  і  лапок,  після  чого  ставиться  двокрапка.

Розпорядча частина поділяється на пункти та підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. У кожному пункті повинні бути     зазначені виконавці, конкретні завдання (доручення) і строки їх виконання. Виконавці можуть бути названі також узагальнено: «керівникам методичних об’єднань», «заступникам директора». При цьому, як правило, не застосовується написання неконкретних доручень, які містять слова: «прискорити», «поліпшити», «активізувати», «звернути увагу»  тощо.

Якщо наказом (розпорядженням) відміняється попередній розпорядчий документ, у розпорядчій частині зазначається пункт, який повинен  починатися  із  слів: «Визнати  таким,  що  втратив чинність,…».

Зміни, що вносяться до наказу (розпорядження), оформлюються окремим наказом (розпорядженням), який повинен мати такий           заголовок: «Про внесення змін до наказу (розпорядження)…» із       зазначенням дати, номера, заголовка розпорядчого документа, до якого вносяться зміни. Розпорядча частина наказу (розпорядження) починається з такого пункту:

«1. Внести зміни до наказу (розпорядження)…».

Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого документа, наприклад:

«1) пункт 2 викласти в такій редакції:…»;

«2) пункт 3 виключити»;

«3) абзац другий пункту 4 доповнити словами…».

Якщо зміни до розпорядчого документа оформлюються на окремому аркуші (аркушах), в першому пункті розпорядчої частини наказу (розпорядження)   зазначається:

«1. Внести зміни до… (додаються)».

3.1.6. Останній пункт розпорядчої частини у разі потреби може     містити рішення про покладення на посадову особу функцій з контролю за виконанням наказу (розпорядження).

3.1.7. Наказ (розпорядження) з кадрових питань (особового складу) оформляється у вигляді індивідуального або зведеного. В індивідуальному наказі (розпорядженні) міститься інформація про одного працівника; у зведеному – про  кількох, незалежно від того, які управлінські рішення щодо них приймаються (прийняття на роботу, призначення на посаду, переведення на іншу посаду (роботу), звільнення тощо).

3.1.8. Зміст індивідуального наказу (розпорядження) з кадрових     питань (особового складу) стисло викладається в заголовку, який починається з прийменника «Про»  і   складається   за   допомогою  віддієслівного  іменника,  наприклад: «Про призначення…», «Про прийняття…». У зведених наказах (розпорядженнях) може застосовуватись узагальнений заголовок, наприклад: «Про кадрові питання», «Про особовий склад».

3.1.9.  У тексті наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу), як правило, констатуюча частина не зазначається.

3.1.10.  Розпорядча частина наказу (розпорядження) починається, як правило, з дієслова у формі інфінітиву: «Прийняти», «Призначити», «Перевести», «Оголосити» тощо.

Далі зазначаються прізвище, ім’я, по батькові працівника, на якого поширюється дія наказу та текст наказу. У зведеному наказі (розпорядженні) прізвища осіб у межах пунктів розміщуються  за  алфавітом.

3.1.11. У наказі (розпорядженні) про призначення або звільнення працівника зазначається повна дата (число, місяць, рік) фактичного виходу працівника на роботу (припинення трудових відносин), розміри його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок   та  доплат.

3.1.12. У зведеному наказі (розпорядженні) з кадрових питань (особового складу)  до розпорядчої частини включається інформація, що розміщується у такій послідовності:  прийняття  на  роботу, переведення, звільнення.

3.1.13. У кожному пункті наказу (розпорядження) з кадрових питань (особового складу)  зазначається підстава щодо його видання (заява працівника, контракт, доповідна записка,  рішення  атестаційної  комісії  тощо).

3.1.14.  Під час ознайомлення з наказом (розпорядженням) вказаними        у ньому особами на першому примірнику наказу проставляються їх        підписи  із  зазначенням   дати  ознайомлення.

3.1.15. Накази (розпорядження) нумеруються у порядку їх видання в межах календарного року; накази (розпорядження) з основної діяльності та з кадрових питань (особового складу)  мають окрему порядкову нумерацію.

3.2.   Протокол.

3.2.1. Протокол – документ, який фіксує  хід ведення засідань, прийняття в загальноосвітньому навчальному закладі рішень комісіями, дорадчими органами, зборами тощо.

Протокол складається на підставі записів, зроблених безпосередньо під час засідань, поданих текстів та тез доповідей і виступів, довідок, проектів рішень тощо.

3.2.2. Протокол складається в стислій формі. У протоколі фіксуються лише прийняті рішення, а не хід обговорення питання.

3.2.3. Датою протоколу є дата проведення засідання. Якщо засідання тривало кілька днів, то через тире зазначаються перший і останній день засідання.

3.2.4. Номер протоколу повинен відповідати порядковому номеру засідання. Нумерація протоколів ведеться в межах календарного року окремо за кожною групою протоколів засідання відповідного колегіального     органу. У реквізиті «місце засідання» зазначається назва населеного       пункту, в якому відбулося засідання.

3.2.5. Заголовок до тексту протоколу повинен відображати вид      засідання (нарада, збори, конференція тощо) або колегіальної діяльності (комісія, рада, збори, робоча група тощо) і включати назву виду        документа.

3.2.6.    Текст    протоколу    складається    із     вступної    та    основної

частин.

3.2.7. У вступній частині протоколу зазначаються прізвища та ініціали голови  або  головуючого,  секретаря,  запрошених,  а також  присутніх  осіб.

У списку присутніх зазначаються в алфавітному порядку спочатку прізвища та ініціали присутніх постійних членів колегіального органу без зазначення посад, потім – запрошених осіб із зазначенням посад та у разі потреби найменувань установ. Якщо кількість присутніх перевищує  15 осіб, зазначається їх загальна кількість з посиланням на список, що додається до протоколу.

Вступна частина включає порядок денний – перелік розглянутих на засіданні питань, що розміщені в порядку їх значущості із зазначенням доповідача з кожного питання. Порядок денний подається наприкінці вступної частини.

Слова «Порядок денний» друкуються від межі лівого поля, після них ставиться  двокрапка. Кожне питання нумерується арабськими цифрами і друкується з абзацу. Формування питань у порядку денному починається з прийменника «Про».

3.2.8. Основна частина протоколу складається з розділів, які повинні відповідати пунктам порядку денного. Розділи нумеруються арабськими цифрами  і  будуються  за  такою  схемою:

СЛУХАЛИ – ВИСТУПИЛИ – ВИРІШИЛИ (УХВАЛИЛИ, ПОСТАНОВИЛИ).

Зазначені слова друкуються великими літерами без відступу від межі лівого  поля.  Після   цих   слів   ставиться   двокрапка.

3.2.9. Після слова «СЛУХАЛИ» зазначається стислий текст виступу основного доповідача. Прізвище та ініціали кожного доповідача друкуються з нового рядка. Стислий текст виступу викладається у третій особі однини.

3.2.10. Тексти або тези доповіді та виступів, оформлені як окремі документи, до тексту протоколу не включаються. Після відомостей про доповідача ставиться тире і зазначається: «Текст доповіді (виступу) додається до протоколу».

3.2.11. Після слова «ВИСТУПИЛИ» фіксуються виступи тих осіб, які взяли участь в обговоренні доповіді. Виступи оформляються у протоколі із зазначенням  посад,  прізвищ  та  ініціалів  промовців у називному відмінку, а

також з стислим викладенням змісту питання та відповідей на нього. Зміст           виступів   викладається   від   третьої   особи    однини.

3.2.12. Після слова «ВИРІШИЛИ» («УХВАЛИЛИ», «ПОСТАНОВИЛИ») фіксується прийняте рішення з обговорюваного   питання порядку денного. Рішення повинне бути конкретним і включати складові, що відповідають    на   такі   питання:   кому,   що    зробити   і   в   який   строк.

Рішення, що містять кілька питань, поділяють на пункти і  підпункти, які нумеруються арабськими цифрами. Підпункти нумеруються цифрами  з  крапкою.

3.2.13. У разі коли на засіданні приймається рішення про   затвердження документа, який обговорювався на засіданні, цей документ додається до протоколу і в ньому робиться посилання на номер і дату протоколу. За наявності інших документів, що розглядалися на засіданні та факт обговорення яких було зафіксовано у тексті   протоколу, вони нумеруються арабськими цифрами (Додаток 1, Додаток 2). У відповідних пунктах протоколу робиться посилання на ці додатки.

3.2.14. Протокол підписується головуючим на засіданні колегіального органу  та  секретарем.

3.3.Службовий лист.

3.3.1. Службовий лист складаються з метою обміну інформацією між установами  як:

відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади,   дорученнях   вищих   посадових   осіб;

відповіді на виконання доручень установ вищого рівня;

відповіді на запити інших установ;

відповіді на звернення громадян;

відповіді на запити на інформацію;

ініціативні листи;

супровідні листи.

3.3.2. Службовий лист оформляється на бланку загальноосвітнього навчального закладу.

3.3.3. Лист має такі реквізити: дата, реєстраційний індекс, посилання  на реєстраційний індекс і дату документа, на який дається відповідь, адресат, заголовок до тексту, текст, відмітка про наявність додатків (у  разі  потреби), підпис,  відмітка  про виконавця.

Датою листа є дата його підписання,  яка повинна збігатися із датою реєстрації вихідної кореспонденції.

3.3.4. Основним реквізитом службового листа є текст, що, як  правило, складається з двох частин. У першій частині зазначається  причина,   підстава   або   обґрунтування   підготовки   листа   чи   наводяться

посилання  на  документи,  що  були  підставою для його складення.

Друга частина включає висновки, пропозиції, прохання, рішення тощо, які розміщуються з абзацу.

3.3.5. Як правило,  у листі порушується  одне  питання.

Текст листа викладається від першої особи множини з  використанням слів: «просимо повідомити…», «роз’яснюємо, що…».

Службовий лист підписується відповідно до пункту 3.14 цієї Інструкції.

3.4. Акт.

3.4.1. Акт – документ, складений декількома особами та підтверджуючий установлені факти і дії. Акти оформляються за результатом ревізій, при прийомі-передачі справ, списанні майна  тощо.

3.4.2. Акт оформляється на стандартному аркуші паперу формату А4 і має такі реквізити: назва документу, гриф затвердження (при необхідності), дата і місце складання, заголовок до тексту, текст, підписи осіб (не менше трьох), які складали акт.

3.4.3. Текст акта складається із вступної та констатуючої частин.

У вступній частині вказуються підстави для складання акта та називаються особи, які склали акт або були присутні при цьому.

У констатуючій частині викладається суть, завдання, характер виконаної роботи, встановлені факти, пропозиції та висновки. Констатуюча частина може оформлюватися у вигляді таблиці.

У кінці тексту акта записуються дані про кількість екземплярів акта та їх місце знаходження.

3.4.4. Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні.

3.4.5. Особа, яка має зауваження до змісту акта, підписує його і викладає свою думку на окремому аркуші, який додається до акта.

3.5. Телефонограми

3.5.1. Для оперативного вирішення службових питань дозволяється

передача телефонограм. Телефонограми оформляються в одному екземплярі, їх підписує керівник загальноосвітнього навчального закладу.

3.6. Додатки до документів.

3.6.1. Додатки до документів, крім додатків до супровідних листів, складаються з метою доповнення, пояснення окремих питань документа або документа в цілому.

Додатки оформляються, як правило, на стандартних аркушах паперу. На другому і наступних аркушах додатка робиться відмітка: «Продовження додатка», «Продовження додатка 1».

У разі наявності кількох додатків на них зазначаються порядкові номери, наприклад: Додаток 1, Додаток 2 тощо. Знак «№» перед цифровим позначенням не ставиться.

У разі коли додатки надсилаються із супровідним листом, відмітка про наявність додатків розміщується після тексту листа перед підписом наприклад:

Додаток: на 5 арк. у 2 прим.

Якщо  документ  має  додатки,  повне  найменування  яких  у  тексті  не

наводиться, то їх необхідно перелічити після тексту із зазначенням кількості аркушів у кожному додатку та кількості їхніх примірників, наприклад:

Додатки:

1. Довідка про педагогічний стаж на 1 арк. в 1 прим.

2. Графік роботи на 1 арк. в 1 прим.

 

1. 4.     Реєстрація документів

4.1. Документи в загальноосвітньому навчальному закладі реєструються незалежно від способу їх створення, одержання, чи відтворення.

4.2. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням інформації.

4.3. Реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або отримання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ.

4.4. Документи, які надходять до закладу, реєструються в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, а ті, що відправляються з нього, – у журналі реєстрації документів, створених загальноосвітнім навчальним закладом.

Примірна форма реєстраційного журналу вхідних документів загальноосвітнього навчального закладу наведена в додатку 5.

Примірна форма реєстраційного журналу вихідних документів, створених (внутрішніх) загальноосвітнім  навчальним  закладом, наведена  в  додатку 6.

4.5. Документи реєструються за групами залежно від назви виду, автора та змісту документів. Окремо реєструються:

акти органів державної влади, доручення вищих посадових осіб, запити, звернення, а також одержана кореспонденція;

накази (розпорядження) з основних питань діяльності загальноосвітнього навчального закладу;

накази з кадрових питань;

акти ревізій фінансово-господарської діяльності;

бухгалтерські документи;

службові листи;

звернення громадян;

запити на інформацію.

4.6. Факсограми (паперові копії документів, передані з використанням засобів факсимільного зв’язку)  реєструються окремо  від  інших  документів.

4.7. Документи, що передаються електронною поштою у сканованій формі без електронного цифрового підпису, реєструються окремо від інших документів із зазначенням електронної адреси відправника та адресата.

Оригінал документа, який надійшов після факсограми або електронною поштою в сканованій формі, реєструється відповідно до пункту 4.4. Інструкції.

4.8. Під час реєстрації документу надається умовне позначення – реєстраційний індекс.

Для вхідних документів реєстраційний індекс складається з порядкового номера та індексу справи.

У вихідного документа реєстраційний індекс може розміщуватися у зворотній послідовності – індекс справи та порядковий номер.

4.9. У загальноосвітніх навчальних закладах може застосовуватися журнальна  чи автоматизована (з використанням спеціальних комп’ютерних програм) форма реєстрації документів.

4.10. Примірний перелік документів, що не підлягають реєстрації, викладений у додатку 7.

 

5. Складення номенклатури та формування справ

5.1. Номенклатура справ – це обов’язковий для кожного загальноосвітнього навчального закладу систематизований перелік назв (заголовків) справ, що формуються, із зазначенням строків зберігання справ.

5.2. Номенклатура справ призначена для встановлення в загальноосвітньому навчальному закладі єдиного порядку формування справ, забезпечення їх обліку, оперативного пошуку документів за їх змістом і видом, визначення строків зберігання справ і є основою для складення описів справ постійного та тривалого (понад 10 років) зберігання, а також для обліку справ тимчасового (до 10 років включно) зберігання.

5.3. Примірна форма номенклатури справ загальноосвітнього навчального закладу наведена у додатку 8.

5.4. Заголовок справи повинен чітко у стислій узагальненій формі відображати склад і зміст документів справи.

Заголовок справи складається з елементів, що розміщуються у такій послідовності: назва виду справи (листування, журнал, книга тощо) чи виду документів у справі (накази, протоколи, акти тощо); автор документів (найменування закладу); кореспондент або адресат (найменування установи, до якої адресовані або від якої надійшли документи); короткий зміст документів справи (питання, з якого формується справа); дата (період), до якої належать документи справи; вказівки на наявність копій документів у справі (у разі потреби).

У заголовках особових та інших справ, що містять документи з одного питання, пов’язані послідовністю ведення процедур діловодства, вживається термін «справа».

У заголовках справ, що містять документи з одного питання, не пов’язані послідовністю ведення процедур діловодства, вживається термін «документи», а після нього в дужках зазначаються основні види документів справи.

Термін «документи» вживається також у заголовках справ, що містять документи-додатки до будь-якого розпорядчого документа закладу.

У заголовках справ, що містять планово-звітну документацію, зазначається період (місяць, квартал, півріччя, рік), в якому планується створення документів, або період їх фактичного виконання.

Під час розміщення заголовків справ у номенклатурі враховується важливість документів, включених до справи, їх взаємозв’язок. На початку розміщуються заголовки справ щодо документів, які надійшли від органів вищого рівня, далі – щодо організаційно-розпорядчої документації, планово-звітної документації, листування, обліково-довідкових видів документів. У кожній з цих груп документи також розміщуються з урахуванням важливості та строків зберігання.

5.5. Формування справ – це групування виконаних документів у справи відповідно до номенклатури справ.

5.6. Під час формування справ слід дотримуватися таких загальних правил: вміщувати у справи тільки виконані документи відповідно до заголовків справ в номенклатурі; групувати у справи документи, виконані протягом одного календарного року, за винятком перехідних справ (ведуться протягом кількох років), особових справ; вміщувати у справи лише оригінали або в разі їх відсутності засвідчені в установленому порядку копії документів; не допускати включення до справ чорнових, особистих документів, розмножених копій та документів, що підлягають поверненню; окремо групувати у справи документи постійного і тимчасового зберігання; за обсягом справа не повинна перевищувати 250 аркушів (30-40 міліметрів завтовшки).

5.7. Документи групуються у справи в хронологічному та/або логічному порядку.                                                

5.8. Положення, правила, інструкції тощо, затверджені розпорядчими документами, групуються разом із зазначеними документами.

5.9. Накази з питань основної діяльності закладу, з адміністративно-господарських питань та накази з кадрових питань (особового складу) групуються в різні справи відповідно до їх видів та строків зберігання.

Протоколи засідань колегіальних органів загальноосвітнього навчального закладу групуються у справи в хронологічному порядку і за номерами. Документи до засідань зазначених органів систематизуються за датами та номерами протоколів, а в межах групи документів, що стосуються одного протоколу, – за порядком денним засідання.

5.10. Доручення установ вищого рівня та документи, пов’язані з їх виконанням, групуються у справи за напрямами діяльності закладу або за авторами ініціативних документів. Документи у невеликій кількості групуються в одну справу та систематизуються за датами доручень.

5.11. Листування групується за змістом і кореспондентською ознакою      та систематизується в хронологічному порядку: документ-відповідь розміщується за документом-запитом.

 

6. Зберігання та знищення документів

6.1. Документи (справи) з моменту створення (одержання) або формування зберігаються  у закладі  до передачі архівній установі.

Керівник загальноосвітнього навчального закладу та спеціально призначена (призначені) для цього особа (особи), зобов’язані забезпечити зберігання документів і справ.

6.2. Справи повинні зберігатися у вертикальному положенні в шафах, що закриваються. На корінцях обкладинок справ зазначаються індекси справ.

6.3. Видача справ у тимчасове користування працівникам загальноосвітнього навчального закладу здійснюється з усного дозволу його керівника, а іншим установам – з його письмового дозволу. На видану справу складається картка – замінник. У картці зазначаються індекс справи, заголовок справи, дата її видачі, особа, якій справу видано, дата її повернення, підписи осіб, які видали та прийняли справу.

Надання справ у тимчасове користування здійснюється не більш як на один місяць.

6.4. Вилучення документів із справи постійного зберігання забороняється. У виняткових випадках вилучення документів допускається з дозволу керівника загальноосвітнього навчального закладу з обов’язковим залишенням у справі засвідчених належним чином копій.

6.5. Строки зберігання ділової документації загальноосвітнього навчального закладу наведено у додатку 9.

6.6.  Після закінчення терміну зберігання документів, які не підлягають передачі архівним установам, документи списуються комісією загальноосвітнього навчального закладу з  проведення  експертизи  цінності  документів, яку призначає керівник навчального закладу. На списану документацію експертна комісія складає відповідний акт. Списана документація знищується.

Директор департаменту загальної

середньої та дошкільної освіти                                                                О. В. Єресько

 

 

dodatok1

dodatok2

dodatok3

dodatok4

dodatok5

dodatok6

dodatok7

dodatok8

dodatok9

 

 

Перший дзвінок і початок нового навчального року

10 фактів про користь читання вголос дітям

Про те, що дітям читати корисно, знають усі. Але скільки треба читати та до якого віку батьківське читання необхідне дітям, знають не всі.

10 фактів про користь читання вголос дітям

1. Приділяти читанню треба щодня не менше 1 години на день. При цьому читати дитині не обов’язково безперервно цілу годину, можна читати уривками, по 10-15 хвилин, у вільний від гри та прогулянок час.

2. Важливо, щоб читання для дитини було справою систематичною.

3. Читання – це не лише обмін інформацією, це значно більше. Це спільне дозвілля батьків і дітей, прояв любові.

4. Читання – це емпатійна взаємодія, тобто читання формує у дитини здатність емоційно відгукуватися на переживання іншої людини.

5. Саме під час читання книжок дитина навчається розрізняти добро і зло, засвоює перші норми моралі, вчиться співчувати героям книжки.

6. Діти, яким читають із раннього дитинства, за своїм розвитком до 7 років випереджають однолітків на 1-2 роки.

7. У дітей, яким батьки читають регулярно не менше 1 години на день, словниковий запас у 2-3 рази більший, ніж у тих малят, кому батьки не читають.

8. Читати дитині вголос необхідно до 12 років, навіть попри те, що дитина вже вміє читати сама. Адже самостійне читання для дитини – величезна робота, а коли читає дорослий, дитина краще засвоює інформацію, запам’ятовує слова і сприймає переживання героїв.

9. Хочеш, щоб читання книжок приносило дитині максимум користі? Тоді активізуй читання своїми запитаннями по тексту: що більше сподобалося з прочитаного, що хотів сказати, зробити герой, як би ти вчинив на місці героя? Це допоможе розвивати у дитини мислення, пам’ять, мовлення й уяву.

10. Читання вголос – це один із перших і кращих методів виховання дитини, адже читання одночасно і навчає, і розвиває, і розважає.

Проведення Першого уроку у 2013-2014 навчальному році

02 вересня 2013 року о 9.00 год. у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбудеться Всеукраїнський телевізійний Шевченківський урок, який транслюватиметься в ефірі Першого національного каналу. Президент України, Віктор Янукович, підтримавши ініціативу Міністерства освіти і науки України та Благодійного фонду«Велика родина» щодо проведення Всеукраїнського телевізійного Шевченківського уроку, підписав розпорядження № 263/2013-рп «Про проведення Всеукраїнського телевізійного Шевченківського уроку».

Всеукраїнський телевізійний Шевченківський урок проводиться для учнів 10-11 класів загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів країни з метою сприяння вивченню молодим поколінням творчої спадщини Тараса Григоровича Шевченка та з нагоди відзначення у 2014 році 200-Річного ювілею від дня його народження. Під час уроку використовуватимуться архівні документи, відеосюжети, ілюстративні матеріали про життя та творчість Великого Кобзаря.

Методичні рекомендації до проведення Перших уроків у 2013-2014 навчальному році:

Методичні рекомендації

до проведення Першого уроку 2013-2014 нав.чального року

для учнів молодшого шкільного віку.

“Черкащино! Вкраїни рідної окраса, Земля безсмертного Тараса!”

Методичні рекомендації до проведенняПершого уроку у 2013-2014 навчальному році для учнів 5- 9 класів 

“Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття”

Матеріали до першого уроку для учнів основної школи

“Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття”

Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти

Read more…